Постанова 4805 № 274/1577/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1577/18 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 3 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Коломієць О.С. за участю секретаря Трикиши Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №274/1577/18 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києву Лати Дмитра Олександровича про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. в м. Бердичеві, в с т а н о в и в : У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому просила суд скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву Лати Дмитра Олександровича від 03.03.2018, індексний номер : 39980143 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень( з відкриттям розділу) про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з відновленням запису про реєстрацію права власності на вказаний будинок на ім`я ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивувала тим, що 31.07.2006 між АКБ соціального розвитку " Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 286/25-473. В забезпечення виконання даного кредитного договору 31.07.2007 між АКБ соціального розвитку " Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, вона передала в іпотеку будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради " Рожівське" по м. Києву Латою Д.О. був внесений запис про прийняте ним рішення від 03.03.2018, індексний номер 39980143, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) про реєстрацію за ПАТ " Укрсоцбанк" права приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є вказаний договір іпотеки, серія та номер 2039 виданий 31.07.2001, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Пашковським Я.А. Зазначала, що державному реєстратору було надано повідомлення - вимогу № 104363 від 29.05.2017 про усунення порушень виконання умов кредитного договору, надіслану на ім`я ОСОБА_1 . У вказаному листі фінансова установа зазначає про існування заборгованості та вказує, що в разі невиконання вимоги щодо сплати заборгованості банк почне звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса. Натомість про визнання права власності на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37 ЗУ " Про іпотеку" в порядку іпотечного застереження в даній вимозі нічого не зазначено. Також банком для проведення державної реєстрації не були надані документи проведення технічної інвентаризації вказаного будинку, банком не було проведено оцінку вартості спірного будинку на день проведення реєстраційних дій. Крім того, згідно інформації на офіційному сайті Міністерства юстиції України, КП " Рожівське" 03.03.2018 було скасовано акредитацію суб`єкта державної реєстрації, тому оскаржуване рішення прийнято після скасування повноважень на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради " Рожівське" по м. Києву Лати Д. О. від 03.03.2018, індексний номер : 39980143 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на будинок по АДРЕСА_1 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що оскаржуване судове рішення не містить оцінки жодним доказам і доводам позивача. Вказує, що об`єкт іпотеки знаходиться у м. Бердичеві, а державна реєстрація проведена реєстратором у м. Києві, тобто поза межами територіальної юрисдикції державного реєстратора. Банком не було проведено оцінки предмета іпотеки, крім того, рішення про реєстрацію права власності було прийнято після скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації. На адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника АТ «Альфа-Банк», в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 29 травня 2017 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням було направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором розмір, яких визначений станом на 19.01.2017 із застереженням, що у разі не погашення заборгованості по кредитному договору банком/іпотекодержателем буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Відповідна вимога була отримана ОСОБА_1 , що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Зі сторони банку було дотримано процедуру проведення оцінки, а саме 22 січня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалтингова Компанія «БІ. ЕФ.СІ.» було проведено оцінку предмета іпотеки, яка станом на 22.01.2018 становила 1 120 805, 00 грн. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 31.07.2007 між акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту в розмірі 95000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних. Кінцевий термін повернення кредиту 30.07.2017 року. 31 липня 2007 року між ПАТ " Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір. У забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно: нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 160,2 кв.м.; сарай, загальною площею 26,3 кв.м.; сарай, загальною площею 12,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу ВЕТ №157203. Загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 156000,00 доларів США або 787800,00 грн. 01 липня 2009 року між акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору невідновлювальної кредитної лінії № 286/25-473 від 31.07.2007, а також договір №1 про внесення змін до договору іпотеки від 31.07.2007 року. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 19 січня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 236183,08 дол. США, що еквівалентно 5 493 113, 95 грн. 29 травня 2017 року ПАТ " Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 направило вимогу про усунення порушень, в якій зазначено, що станом на 19.01.2017 загальна сума заборгованості становить 236183 дол. США, тому банк вимагає від позичальника у тридцятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Вказана вимога банку виконана не була. 03 березня 2018 року державним реєстратором філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради " Рожівське" по м. Києву Лата Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 160,2 кв.м.; сарай, загальною площею 26,3 кв.м.; сарай, загальною площею 12,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного ТОВ "Консалтінгова компанія " Бі. Еф. Сі." станом на 22.01.2018 ринкова вартість об`єкту оцінки, яким є нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 визначена на рівні 1 231 829 грн 00 коп., що еквівалентно 42 705 дол. США. За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац другий статті 1 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону). Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Умовами пункту 2.4.3. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання (умов кредитного договору), задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.5.3. договору іпотеки). Отже, укладений між сторонами договір іпотеки, містить іпотечне застереження. Встановлено, що 03 березня 2018 року на підставі іпотечного договору державний реєстратор філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради " Рожівське" по м. Києву Лата Д.О. вніс запис № 10805498 до Держреєстру про перехід права власності на нежитлову будівля до ПАТ «Укрсоцбанк». Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку»порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 127/17399/19-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 201/6233/17-ц. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що 29 травня 2017 року ПАТ " Укрсоцбанк" надіслало їй вимогу про усунення порушень за №104363, в якій просило погасити заборгованість і повідомило, що у разі непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України « Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису. До позовної заяви додала копію зазначеного повідомлення. Заперечуючи проти позову відповідач надав суду повідомлення за №104363 від 29 травня 2017 року, в якому ОСОБА_1 повідомлялася про те, що в порядку ст.ст.35,36 Закону України «Про іпотеку» її попереджено, що в разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Обидва повідомлення підписані представником ПАТ «Укрсоцбанк» Клименко А.В. Отже, обидва повідомлення мають однакову дату відправлення та вихідний номер, але суттєво відрізняються за змістом. В апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що розбіжності в повідомленнях сталися з технічної помилки працівника банку. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, у ПАТ «Укрсоцбанк» не було підстав оформляти за собою право власності на нежитлову будівлю в рахунок виконання основного зобов`язання, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» надіслало позивачці повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса та не повідомляло про застосування іншого способу задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки у процедурі позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки. Крім того, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною третьою статті 37 України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного ТОВ " Консалтінгова компанія " Бі. Еф. Сі." станом на 22.01.2018 ринкова вартість об`єкта оцінки, яким є нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 визначена на рівні 1 231 829 грн 00 коп., що еквівалентно 42 705 дол. США. У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №640/12313/19-ц ( провадження №61-1283св20) зроблено висновок, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та має бути проведена на момент такого набуття. Отже, оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності (станом на 03 березня 2018 року) не проводилась. Оскільки встановлено порушення вимог щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора підлягають задоволенню. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора - державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києва Лати Д.О. про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, відповідає вимогам закону та є ефективним. При цьому апеляційний суд зазначає, що скасування рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської «Рожівське» по м. Києва Лати Д.О. від 03 березня 2018 року, індексний номер 39980143 року на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ПАТ «Укрсоцбанк». є підставою для поновлення цього права у попереднього власника. З копії іпотечного договору від 31 липня 2007 року вбачається, що нежитлова будівля (магазин), по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВЕТ №157203 від 26 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. При розгляді вказаної справи, з метою належного виконання судом покладеного на нього цивільним процесуальним законодавством обов`язку щодо здійснення захисту порушеного права заявника, необхідним є врахування конкретних обставин цієї справи, застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Встановлено, що ОСОБА_1 18 травня 2018 року уточнила позовні вимоги та просила скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради " Рожівське" по м. Києву Лати Д.О. від 03.03.2018 та визнати за нею право власності на будинок по АДРЕСА_1 , а не відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю. Разом з тим, її порушене право підлягає захисту у відповідний спосіб в силу прямої дії ст.26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме шляхом скасування рішення державного реєстратора та відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 . Що стосується вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, то апеляційний суд виходить з наступного. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі№638/2304/17 ( провадження №61-2417 сво19). Договір купівлі-продажу ВЕТ №157203 від 26 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М., за яким ОСОБА_1 набула права власності на спірне нерухоме майно ніким не скасований та не визнаний недійсним. Оскільки на час розгляду цієї справи, державна реєстрація права власності ПАТ «Укрсоцбанк» скасована, відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (магазин), по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу ВЕТ №157203 від 26 липня 2007 року є чинним, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано». У даній справі спір виник між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». З огляду на викладене, державний реєстратор Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києва Лата Д.О. є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог до нього необхідно відмовити саме із зазначеної підстави. Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов визнаний судом обґрунтованим лише в частині задоволення немайнової вимоги, за яку при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 704 грн 80 коп., за подання апеляційної скарги за немайнову вимогу сплатила 1057 грн 20 коп. ( 704 грн 80 коп. х 150% ), тому з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1762 грн 00 коп. судового збору пропорційно задоволеній частині позову та апеляційної скарги ( 704 грн 80 коп. + 1057 грн 20 коп.). Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києва Лати Дмитра Олександровича від 03 березня 2018 року, індексний номер 39980143 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (магазин), яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк». Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (магазин), по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВЕТ №157203 від 26 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. В решті позову відмовити. Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» користь ОСОБА_1 1762, 00 грн судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 27 травня 2021 року. Головуючий Судді