Постанова 4805 № 278/3498/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/3498/20 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О. Категорія 68 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 04 лютого 2021 року суддею Грубіяном Є.О. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 04 лютого 2021 року, у справі №278/3498/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5125 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що стосунки між нею та відповідачем протягом останніх років погіршились, між ними немає взаєморозуміння, поваги, тривалий час вони живуть окремим життям та своїми інтересами, останній матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано шлюб, зареєстрований 11.07.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1197, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1400 грн, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 23 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення в частині стягнення аліментів змінити та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 5125 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 зазначила, що суд порушив вимоги ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», якою гарантовано право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, які встановлюють, обов`язок суду при вирішенні будь-яких питань щодо дітей виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Вказала, що витрати на дитину формувалися виходячи з наступного: витрати на харчування 3000 грн/міс., витрати на освіту - 2250 грн/міс. (900 грн плата за садочок, 1350 грн проїзд у маршрутному таксі з місця проживання до садочка), витрати на лікування (медичні препарати, вітаміни, медогляди) 1500 грн/міс., витрати на одяг - 1500 грн/міс., витрати на засоби розвитку та дозвілля 1200 грн/міс., витрати на засоби особистої гігієни 500 грн/міс., витрати на комунальні послуги 300 грн/міс. (200 грн інтернет, 100 грн виокремлена сума на інші комунальні платежі). Середні витрати на місяць 10250 грн. Вважає, що такі витрати, половину яких має нести кожен з батьків, є обґрунтованими, забезпечать дитині належне утримання та рівень життя, достатній для її фізичного, морального, духовного розвитку. Зазначила, що нею надано достатньо доказів (фіскальні чеки, квитанції та інші документи), які підтверджують наявність зазначених нею витрат на утримання дитини. Також вказала, що їй не доступна інформація про доходи відповідача, оскільки така інформація є конфіденційною. Зауважила, що ОСОБА_2 отримавши копію позовної заяви з додатками не заперечував щодо задоволення позову та стягнення аліментів у визначеному нею розмірі. До того ж він у добровільному порядку надавав їй щомісяця аліменти на утримання сина в сумі 3000 грн. Також у своїх доводах послалася на висновок Верховний Суду, викладений у постанові від 31.10.2018 у справі № 461/4936/16, про те, що закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів (який станом на час перегляду справи судом касаційної інстанції збільшено) не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. З огляду на наведені обставини вважає, що рішення суду в частині розміру аліментів підлягає зміні. 08.04.2021 ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких посилаючись на те, що боржник постійно виїжджає за кордон на заробітки (з 03.02.2020 по 14.11.2020 працював у Чехії м.Погоржеліце на автомобільному заводі, заробітна плата 26000 крон/міс (30000 грн), м.Клатови на заводі, заробітна плата 23000 крон/міс (27000 грн), з 03.07.2019 по 26.09.2019 працював у м.Погоржеліце на автомобільному заводі, заробітна плата - 92000 крон/міс (30000 грн)) та не можливість надати підтверджуючі документи, просила витребувати у відповідача відомості про доходи за останні 12 місяців, в тому числі і за кордоном, та задовольнити її позовні вимоги (а.с.93-94). Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12.04.2021 клопотання ОСОБА_1 задоволено, витребувано з органів ДФС та ДПІ відомості про отримані відповідачем доходи (а.с. 97). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК Українивстановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 грудня - 1921 гривень. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2021 року - 1921 гривень, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована та проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 12, 13). Батьки не дійшли згоди щодо утримання сина. До позовної заяви ОСОБА_1 додано медичні обстеження дитини (а.с.14-19, 21) та чеки, квитанції на придбання ліків, продуктів харчування, оплату витрат на дитячий дошкільний заклад, оплату комунальних послуг тощо (а.с.20-48). Матеріали справи не містять даних про дохід відповідача. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про стягнення аліментів в сумі 1400 грн, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 розмір аліментів в сумі 5125 грн є значно більшим ніж мінімальний розмір аліментів, встановлений законом для дитини відповідного віку, а позивачкою не надано доказів можливості відповідача надавати таку матеріальну допомогу на утримання дитини. Висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Згідно відповіді Головного управління ДПС у Житомирській області, наданої на виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, інформація про доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в ЦБД ДРФО відсутня (а.с.97, 110-111). Наданий позивачкою середньомісячний розрахунок витрат на утримання дитини та додані нею чеки, квитанції на підтвердження таких витрат не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог з огляду на відсутність належних та допустимих доказів достатності доходу відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі та їх обґрунтованості. При цьому, будь-яких доказів, що відповідач щомісячно добровільно надавав позивачці 3000 грн на утримання дитини в матеріалах справи відсутні. Також матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем позову про стягнення аліментів, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Встановлений судом розмір аліментів перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, з огляду на рівність батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей, забезпечуватиме дитині сторін прожитковий мінімум, встановлений законом, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення прав дитини ухваленим судовим рішенням є безпідставними. Необхідно враховувати також, що позивачка не позбавлена права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу їх стягнення. Окрім того, витрати викликані хворобою дитини, розвитком її здібностей, можуть бути стягнуті з відповідача в порядку ст. 185 СК України. Отже доводи апеляційної скарги щодо незгоди з встановленим судом розміром аліментів є безпідставними. Рішення суду у частині розірвання шлюбу не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 26 травня 2021 року.