LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4821699/1425/23

від 25.07.2024 ·

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/933/24Головуючий по 1 інстанції Справа №699/1425/23 Категорія: 310020000 Гусарова В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіВасиленко Л.І., Карпенко О.В. розглянув у порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2024 (повний текст складено 15.03.2024, суддя в суді першої інстанції Гусарова В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася у листопаді 2023 року до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування вказано на те, що позивач з 25.05.2007 перебувала в шлюбі з відповідачем, розірваного рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.12.2018, від якого вони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2017 року позивач з відповідачем проживають окремо, їхній син проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Позивач бажає стягувати аліменти на утримання сина, оскільки домовленості в них з відповідачем немає. Відповідач періодично надсилає кошти на утримання сина, але позивач хоче щоб стягнення аліментів відбувалися згідно рішення суду й не залежали від волі та бажання відповідача. Вказує, що відповідач є фізично здоровим, будь-яких стягнень за виконавчими документами з нього не проводиться. Стосовно інших утриманців позивачеві не відомо. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2024 у справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30.11.2023 та до повноліття дитини (тобто до 06.11.2025 включно). Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачка і відповідач є військовослужбовцями та отримують грошове забезпечення, інших утриманців не мають. Відповідно до листа військового ліцею ОСОБА_4 , ОСОБА_5 навчається у 10-му класі вказаного ліцею та утримується відповідно до положення про військовий ліцей (а саме забезпечується харчування, спец. одяг, медичне обслуговуванням, житлом, стипендією). Відповідач, в свою чергу, має ряд захворювань, також надав докази того, що частина заробітної плати йде на функціонування свого підрозділу, купівлю інвентаря, тощо. Виходячи з матеріального стану сторін, часткового утримання дитини за рахунок держави, інтересів дитини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала18.04.2024 апеляційну скаргу, вважаючи рішення ухваленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що воєнний стан в Україні не спричинив кардинальних змін у сімейному законодавстві і обмеження у законодавстві щодо стягнення з військовослужбовців відсутні. Згідно з довідкою про доходи з серпня 2023 року по лютий 2024 року середньомісячний дохід відповідача складає 52 000, 00 грн., а дохід позивача майже в три рази менший ніж у батька дитини та судом допущено помилку, що син навчається на першому курсі. Зазначає, що їхній син знаходиться не на повному утриманні держави, як зазначається у рішенні суду. Оскільки навчальний заклад знаходиться у м.Києві, то син несе додаткові витрати на проїзд додому у м. Корсунь-Шевченківський, які складають 2 731,20 грн. на місяць. Також він потребує матеріальну допомогу на придбання продуктів харчування, проїзд у громадському транспорті, придбання необхідних книжок, канцелярського приладдя, одягу, поповнення телефону та багато іншого. Крім державного забезпечення, яке отримує син, йому необхідно придбати також інший одяг спортивну форму, що складає 6 000,00 грн., верхній сезонний одяг літо/весна/осінь від 10 000 грн., взуття сезонне і спортивне 980 грн., спідню білизну, шапку, рукавиці, засоби особистої гігієни, відвідування перукаря, стоматолога та репетитора з математики, витрати на якого складають 1 000, 00 грн. на місяць. Також є потреба у витратах на ліки у разі застуди, на вихідних син зустрічається з друзями, є потреби на витрати відпочинку у вільний від навчання час. Навчання на денній формі не дає змоги синові самостійно працевлаштуватися та забезпечувати себе всім необхідним, тому більший тягар з утримання сина лягає на неї. Крім того, відповідач є особою працездатн6ого віку, має задовільний стан здоров`я, протилежного ним не доведено, а надана відповідачем копія виписного епікризу за 2023 рік не є доказом не придатності чи обмеженої придатності до військової служби. Як не надано доказу того, що відповідач потребує постійного, систематичного, безперервного лікування та значних матеріальних витрат. Інших утриманців ОСОБА_2 не має, натомість має нерухоме майно, тому спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина, який цю допомогу потребує. Також належних та допустимих доказів того, що значна частина грошових виплат відповідача, як військовослужбовця, спрямована на забезпечення його потреб, необхідних для підтримання матеріального та технічного забезпечення, пов`язаного з несенням служби до матеріалів справи не приєднано, тому такі слова не можуть бути взяті до уваги, оскільки є його особистими тратами і не впливають на обов`язок як батька утримувати свою дитину. Скаржник вважає, що судом при вирішенні справи не взято до уваги неналежність доказів, наданих відповідачем, та не враховано рівності батьківських обов`язків з утримання спільної дитини, не дотримано справедливий баланс між захистом прав дитини та обов`язками батьків, не враховано інтереси самої дитини, відтак дійшов суд помилкового висновку, що розмір аліментів 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача відповідатиме інтересам і потребам неповнолітньої дитини, а не як вказувалося у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Мойсюк А.М., вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому вказував, що апеляційна скаргу ґрунтується на доводах, які були відсутні та не досліджувалися судом під час розгляду справи судом першої інстанції. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення аліментів у розмірі меншому, ніж сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно слідства про народження серія НОМЕР_1 виданого 19.11.2007 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3). Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.12.2018 шлюб між сторонами розірвано (а.с.7). Згідно довідки Виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради від 10.11.2023 про склад сім`ї до складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8). Згідно відповіді на адвокатський запит Київського військового ліцею імені Івана Богуна №596/3 від 06.02.2024 ОСОБА_3 ,2007 року народження навчається на другому рівні повної загальної середньої освіти і був зарахований до класу 10 класу КВЛ. Ліцеїст ОСОБА_3 не знаходиться на повному державному утриманні. Утримання ліцеїстів здійснюється відповідно до Положення про військовий (військово-морський, військово-спортивний ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2021 №672, а саме, ліцеїсти під час навчання безоплатн6о проживають у спеціально обладнаних приміщеннях ліцею, здобувають освіту та забезпечуються за рахунок засновника харчуванням, спеціальним одягом, речовим майном, медичним обслуговуванням та стипендіями в порядку та нормами, що передбачені законодавством(а.с.127-128). Відповідно до наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 31.07.2021 №31/од у 2023 році зараховано до 10-го класу Київського військового ліцею імені Івана Богуна юнака ОСОБА_3 (а.с.129). Згідно повідомлення Військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2024 №2124/1139 солдат ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2023 по 06.02.2024 (а.с.123). Відповідно до довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 19.02.2024 №247 загальна сума доходу за період з 01.08.2024 по 31.01.2024 за винятком аліментів становить 313 233, 00 грн. (а.с.134). Згідно виписного епікризу №5933 відповідач з 24.04. по 22.05.2023 року перебував на обстеженні і лікуванні в клініці неврології НВМКЦ «ГВКГ» з основним діагнозом ; хронічний вертеброгенний грудний та попереково-крижовий радикуліт в стадії загострення, стійкий больовий та м`язово-тонічний синдроми та супутним діагнозом (а.с.95-96). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2022, 2023 роках перераховував позивачу кошти в сумі 4020,10 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.50-66). Згідно доводів позовної заяви позивач бажає стягувати аліменти на утримання сина, оскільки домовленості в них з відповідачем немає. Відповідач періодично надсилає кошти на утримання сина, але позивач хоче щоб стягнення аліментів відбувалися згідно рішення суду й не залежали від волі та бажання відповідача. Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; ч.3 ст.181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аналогічні роз`яснення містить п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Згідно ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Згідно із ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою ВРУ №789-Х1І від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У даній справі встановлено, що сторони у справі інших утриманців не мають, спільний син сторін знаходиться частково на утриманні матері, частково - держави, оскільки навчається у військовому ліцеї ОСОБА_4 та за даними вказаного ліцею утримується відповідно до положення про військовий ліцей, зокрема, забезпечується харчуванням, спеціальним одягом, медичним обслуговуванням, житлом, стипендією. Відповідач має ряд захворювань й надав докази, що частина заробітної плати йде на функціонування підрозділу, де він служить, також відповідач надавав добровільну матеріальну допомогу. Отже судом першої інстанції враховано вказане вище та обґрунтовано частково задоволено позов на суму 1/5 розміру заробітної плати (доходів) щомісячно. Посилання скаржника були предметом вивчення суду першої інстанції, яким дана належна, обґрунтована, правова оцінка, та висновків суду не спростовує, а визначений судом розмір аліментів відповідає доказовій базі, наданій сторонами у справі. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2024 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 25.07.2024. Суддя-доповідач Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»