Ухвала КЦС ВС № 573/1831/20

Ухвала 27 травня 2021 року м. Київ справа № 573/1831/20 провадження № 61-7704ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Коваленко Тетяни Миколаївни» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївни» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди, припинення речового права та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт», про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди землі, ВСТАНОВИВ: Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, позов Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївни» (далі - ФГ «Коваленко Т. М.») до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» (далі - ТОВ «Білопілля Агросвіт») про визнання недійсним договору оренди, припинення речового права задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 02 березня 2020 року № 55с, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» щодо земельної ділянки площею 3,9846 га з кадастровим номером № 5920688200:02:001:0410, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, право оренди за яким 02 липня 2020 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 37202721. Припинено речове право ТОВ «Білопілля Агросвіт» оренди земельної ділянки площею 3,9846 га з кадастровим номером № 5920688200:02:001:0410, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2020 року, номер запису про інше речове право № 37202721. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 03 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ФГ «Коваленко Т. М.», зареєстрований 22 грудня 2005 року у Білопільському відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», запис у Державному реєстрі земель № 4485. Стягнуто з ФГ «Коваленко Т. М.» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 6 240,11 грн, без вирахування податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ «Коваленко Т. М.» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як підставу касаційного оскарження ФГ «Коваленко Т. М.», у тому числі, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначаєщодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про сплату судового збору ФГ «Коваленко Т. М.» у розмірі 1 682 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн. Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ФГ «Коваленко Т. М.» та просив суд: розірвати договір оренди землі, укладений 03 червня 2005 року між ним та ФГ «Коваленко Т. М.»; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 6 240,11 грн, без вирахування податків та інших обов`язкових платежів. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ФГ «Коваленко Т. М.» оскаржує рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 . У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10). Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги майнового та однієї вимоги немайнового характеру. Отже, при поданні зустрічного позову за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 840,80 грн (2 102 грн * 0,4 = 840,80 грн). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ставка судового збору, що підлягала сплаті за вимогу майнового характеру складала 840,80 грн, оскільки 1 відсоток ціни позову менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (6 240,11 грн * 1% = 62,40 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 3 363,20 грн (840,80 грн + 840,80 грн) * 200% = 3 363,20 грн). Оскільки ФГ «Коваленко Т. М.» сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 682 грн, то заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги додатково у розмірі 1 681,20 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Фермерського господарства «Коваленко Тетяни Миколаївни» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець