Постанова 4856 № 600/1726/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1726/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 26 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 про нарахування податку на нерухоме майно за 2018 рік в сумі 29309,00 грн та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 про нарахування податку на нерухоме майно за 2019 рік в сумі 29829,83 грн. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 14.12.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не мав правових підстав нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на належний позивачу об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2018-2019 років не був об`єктом житлової нерухомості. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на 2 об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, господарські будівлі та споруди загальною площею 578,7 квадратних метрів, реєстраційний номер 29429530, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; ; житловий будинок загальною площею 155,0 квадратних метрів, реєстраційний номер 220470973210, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, загальна площа об`єктів нерухомості становить 733,7 кв.м. Разом з цим, пільги з податку на нерухомість, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого об`єкта/об`єктів не перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі (120 квадратних метрів х 5 розмір = 600 квадратних метрів), встановленої підпунктом 266.4 цього пункту. Вважає безпідставними твердження позивача про неотримання ним податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року, оскільки такі не відповідають дійсності. У контролюючого органу наявні відомості щодо отримання вказаного рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказуючи на законність винесених податкових повідомлень-рішень, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням форми «Ф» від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання, відповідно, 29309,00 грн (за податковий період 2018 року) та 29829,83 грн (за податковий період 2019 року) за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості». Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 29309,00 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована податковим органом, виходячи із загальної площі вказаного об`єкта 578,7 кв. м. 04 вересня 2020 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 04 жовтня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за №157, звернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із заявою, в якій зауважив, що у ОСОБА_1 немає у власності житлового будинку площею більше 500 кв. м. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року житлова площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 309,60 кв. м, інші приміщення не є житловою площею, зокрема, басейна 77,2 кв. м, котельня 15,2 кв. м. Посилаючись на положення Податкового кодексу України та Житлового кодексу України вказав, що котельня, басейна та інші приміщення побутового характеру не є об`єктами житлової нерухомості та їх площа не може включатися в обсяг 500 кв. м. З огляду на викладене просив провести перерахунок суми податку і надіслати нові податкові повідомлення-рішення без сум 25000,00 грн (що визначено підпунктом «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України) за 2018-2019 роки. Згідно інформації викладеної в листі №7106/ФОП/24-13-04-07 від 01 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зокрема, про те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 2 об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок, господарські будівлі та споруди загальною площею 578,7 квадратних метрів, реєстраційний номер 29429530, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 155,0 квадратних метрів, реєстраційний номер 220470973210, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пільги з податку на нерухомість, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 Податкового кодексу України, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів, оподаткування, якщо площа такого об`єкта/об`єктів не перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі (120 квадратних метрів х 5 розмір - 600 квадратних метрів), встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту. Загальна площа об`єктів становить 733,7 квадратних метрів (578,7 кв. м + 155,0 кв. м). Вказано, що згідно підпункту 266.7.1. г) пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку) сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Враховуючи наведене, Головне управління ДПС у Чернівецькій області залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 на суму 29309,00 грн щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 на суму 29829,83 грн щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік за житловий будинок, зареєстрований за ОСОБА_1 та розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 протиправними, позивач звернулась до адміністративного суду із адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI в редакції, що була чинною на момент їх виникнення (далі - ПК України). Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 ПК України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно із підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 ПК України визначено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року (далі Закон №1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягає право власності. Частиною 1 ст.5 Закону №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Згідно з ч.1, 2, 5 ст.12 Закону №1952-IV, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові зобов`язання визначені позивачу відповідачем у зв`язку з тим, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 29309,00 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована, виходячи із загальної площі вказаного об`єкта 578,70 кв. м. На підставі цих же даних було розраховано суму податкового зобов`язання у розмірі 29829,83 грн за податковий період 2019 року, що вбачається зі змісту листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №7106/ФОП/24-13-04-07 від 01 жовтня 2020 року. При цьому, у названому вище листі відповідач посилається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 578,7 кв. м. Однак, згідно частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі. Разом з тим, правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17, від 03.04.2018 у справі №922/1645/18, від 24.01.2020 №910/10987/18, які суд враховує в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з відомостями із реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідача була наявна інформація про те, що право власності позивача на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13 січня 2010 року. Також, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, загальна площа житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною вище адресою становить 578,70 кв. м, а житлова площа 309,60 кв. м. Отже, у зазначеному документі відсутня інформація про те, що житлова площа нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на праві власності, й відносно якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, становить саме 578,70 кв. м. Натомість, площа будинку у вказаному розмірі є загальною, тобто з урахуванням площ господарських будівель та споруд. З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним врахування відповідачем загальної площі належного позивачу на праві власності нерухомого майна 578,70 кв. м, у зв`язку з чим приходить до висновку про помилковість обчислення спірних податкових зобов`язань у розмірі 29309,00 грн (за податковий період 2018 року) та 29829,83 грн (за податковий період 2019 року). Однак, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем помилково було застосовано положення пункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України й при обчисленні спірних податкових зобов`язань безпідставно взято до уваги саме загальну площу нерухомого майна 578,70 кв. м, оскільки житлова площа належного позивачу нерухомого майна, відносно якого прийняті оскаржувані рішення, становить 309,60 кв. м, що видно із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Разом з тим, слід зазначити, що за замовленням ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 було реконструйовано під бар, сауну та банкетний зал, що вбачається з Технічного паспорту громадського будинку від 17 листопада 2011 року та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області 16 грудня 2011 року №ЧВ14311105615. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не мав правових підстав нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на належний позивачу об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2018-2019 років не був об`єктом житлової нерухомості. При цьому, відомості стосовно того, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловою будівлею (бар, сауна та банкетний зал) та, відповідно, не є об`єктом житлової нерухомості, підтверджуються також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227123745 від 07 жовтня 2020 року. Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості і безпідставності податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2018 та 2019 роки, а тому такі є протиправними та підлягали скасуванню. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судом першої інстанції апеляційна скарга не містить. Також, скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.