Постанова 4813 № 511/2026/18

Номер провадження: 22-ц/813/1403/21 Номер справи місцевого суду: 511/2026/18 Головуючий у першій інстанції Панчук А. І. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань, відповідно до укладеного договору б/н від 15.11.2010р. відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.08.2018 має заборгованість 88331,53 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 1356,53 грн, нараховані проценти за користування кредитом 77395,20 грн, заборгованість за пенею та комісією 4897,35 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн та штраф (процентна складова) 4182,45 грн. Матеріали справи містять відзив та ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому з позовними вимогами позивача вона не згодна та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2019 року позов у задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач укладання чи не укладання договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростовував, не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, таким чином, судом помилково відмовлено в частині позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції не застосовано норм матеріального права, а саме ст.ст. 1054, 1046 ЦК України, та неповно з`ясовано обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 27 травня 2021 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україна правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15 листопада 2010 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання Банківських послуг у ПриватБанку від 15.11.2010 не вбачається, якого типу платіжну картку ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я. Анкета-заява підписана відповідачем ОСОБА_1 15 листопада 2010. Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, була повідомлена про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві. 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»). Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач порушила умови договору, не сплачувала нараховані банком відсотки, не погашала взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого у позичальника станом на 31 серпня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 88331,53 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 1356,53 грн, нараховані проценти за користування кредитом 77395,20 грн, заборгованість за пенею та комісією 4897,35 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф(фіксована частина) 500,00 грн та штраф (процентна складова) 4182,45 грн. 19 жовтня 2018 року та 31 січня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяви, в якій просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності. Ухвалою суду першої інстанції від 28 листопада 2018 року було витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку із особового рахунку боржника та розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.11.2010, укладеним з відповідачем по справі та відкладено судовий розгляд справи. Як вбачається з банківської виписки за карткою ОСОБА_1 , остання дійсно користувалася наданими банком кредитними коштами, про що також не заперечувала в письмових поясненнях, про те, що 30 грудня 2013 року в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором було зроблено останній платіж в розмірі 170,00 грн через термінал самообслуговування. Статтями 257, 261, 264, 266, 267 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Таким чином, враховуючи, що останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 30 грудня 2013 року в сумі 170,00 грн, а саме маючи заборгованість за кредитним договором відповідач лише частково сплатила заборгованість, позов подано 20 вересня 2018 року, тобто від дня, коли банк дізнався про порушення свого права до моменту звернення до суду пройшло більше 3 років, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у заявлених позовних вимогах про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 15.11.2010 слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як підставу для переривання строку позовної давності платіж від 28 липня 2014 в сумі 511,08 грн; 28 квітня 2015 року у сумі 0,96 грн призначення платежу «перевод средств между счетами по договору SAMDN 55**7114»; 16 вересня 2015 року в сумі 1,19 грн призначення платежу автоматичне погашення з карки 26**97»; 28 серпня 2018 року в сумі 0,50 грн призначення платежу «перевод средств между счетами по договору SAMDN 55**7114»; де ці платежі були зроблені без відома та волі відповідача. Інших доказів переривання строку позовної давності в суду першої інстанції не було представлено. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 27 травня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк