Постанова 4824 № 752/17961/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 752/17961/17 провадження № 22-ц/824/6607/2021 25 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в складі судді Колдіної О.О., встановив: 07.09.2017 Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків. Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведення 12.10.2016 в УДППЗ «Укрпошта», правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», інвентаризації основних засобів (крім нерухомого майна) та малоцінних необоротних матеріальних активів у підрозділах генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта» було виявлено нестачу ноутбука DELL Inspiration №5720 (інвент. № 10469), який на підставі акту приймання-передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів №194 від 27.10.2015 було передано для виконання трудових обов`язків колишньому директору з питань діяльності філіалів ОСОБА_1 . Після закінчення трудових відносин та звільнення 17.09.2016 з УДППЗ «Укрпошта» відповідач ноутбук не повернув та не повідомив про його втрату чи знищення. Втрата ноутбука підтверджується актом від 12.10.2016 інвентаризації основних засобів (крім нерухомого майна) та малоцінних необоротних матеріальних активів у підрозділах генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта». З метою встановлення місця знаходження ноутбука було проведено службове розслідування, яким було підтверджено факти одержання та неповернення відповідачем вказаного майна, про що складено акт від 24.02.2017. Неодноразові звернення до відповідача з вимогами щодо повернення ноутбука або відшкодування його вартості залишені без уваги. Відповідно до п. 4. 2 посадової інструкції відповідача на нього покладається матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а також спричинену недбайливим ставленням до майна підприємства. Таким чином, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивачу була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 3 652 грн. З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь ПАТ «Укрпошта» за втрату ноутбука DELL Inspiration №5720 (інвент. № 10469) у розмірі 3 652 грн та відшкодувати судові пор сплаті судового збору. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПАТ «Укрпошта» - Соболь М. П. подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Укрпошта» в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було досліджено та не надано належної правової оцінки факту прийняття від позивача спірного майна для виконання трудових обов`язків, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Перед звільненням з «ДППЗ «Укрпошта» відповідачем було підписано акти приймання-передачі від 16.08.2016, від 15.12.2015, від 15.09.2016 щодо передачі іншим працівникам частини ввіреного майна. Проте, як вбачається з цих актів, у переліку майна відсутній ноутбук, що є підтвердженням того, що ноутбук не був повернутий позивачу. При розгляді справи судом першої інстанції не було досліджено та не надано належної правової оцінки доказам позивача: письмовим поясненням працівників УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтверджують факт отримання та неповернення ноутбука відповідачем, акту приймання - передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів від 27.10.2015 № 194; посадовій інструкції, підписаній відповідачем, інвентаризаційному опис основних засобів від 11 січня 2016 року, акту проведення службового розслідування від 24 лютого 2017 року, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрпошта» без задоволення. Вважає, що апеляційна скарга позивача не доведена належний чином, повністю дублюється з раніше заявленими поясненнями та доводами позовної заяви, а припущення щодо порушень ґрунтуються на власній незгоді з прийнятні рішенням. Звертає увагу, що позивачем неодноразово не надавалися витребувані судом документи: обхідний лист при звільненні; посадові інструкції, порядки та інші акти щодо організації роботи з матеріальними цінностями на підприємстві. Позивачем не надано протоколу інвентаризації, складеного після її закінчення та затвердженого керівником підприємства. Складання інвентаризаційного опису відбулося з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879. Крім цього, позивачем не була належним чином здійснена оцінка збитків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки майна» від 10.12.2003 № 1891, а оцінку майнової цінності об`єкту взагалі здійснено як наявного активу підприємства, а не як збитку, спричиненого нестачею. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта» від 22.12.2014 №1279/к ОСОБА_1 прийнято на посаду радника генерального директора з 23.12.2014 з посадовим окладом 6 041 грн. Відповідно до Акту приймання-передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів №194 від 27.10.2015, від звільненого працівника ОСОБА_1 передано ноутбук DELL Inspiration № 5720 (інвент. № 10469 ), первісна вартість 11 081,23 грн, залишкова вартість 4 985, 12 грн. Наказом від 21.04.2016 №184/к ОСОБА_1 переведено з 22.04.2016 на посаду директора з питань діяльності філіалів. Наказом №524/к від 21.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади з 23.09.2016 за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. 01.10.2016 комісією УДППЗ «Укрпошта» складено інвентаризаційний опис основних засобів, відповідно до якого при інвентаризації, що розпочата та закінчена 12.10.2016, встановлено відсутність ноутбука DELL Inspiration №5720 (інвент. № 10469), що рахується станом на 31.10.2016 р. Відповідно до витягу зі звіту про незалежну оцінку вартості необоротних активів УДППЗ «Укрпошта», виконаного станом на 31.10.2016, вартість ноутбука DELL Inspiration №5720 (інвент. № 10469) за даними бухгалтерського обліку - 2 769,44 грн, за результатами переоцінки на засадах незалежної оцінки - 3 652 грн. Відповідно до Акту щодо проведення службового розслідування від 24.02.2017, після звільнення директора з питань діяльності філіалів ОСОБА_1 виявлена нестача матеріальних цінностей, які продовжували за ним обліковуватися. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що ноутбук та інші матеріальні цінності, які рахувалися за ним, він залишив в робочому кабінеті. За його словами можливості особисто здати (передати) матеріальні цінності, у тому числі ноутбук, він не мав через те, що у нього було відібрано ключ від кабінету і розміщено нових працівників. У той же час, пояснення працівників УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відповідно до функціональних обов`язків та по характеру роботи мали відношення до переміщення ОСОБА_1 з кабінету НОМЕР_2 та здачі кабінету НОМЕР_1 при його звільненні, засвідчують протилежне поясненню ОСОБА_1 . Зокрема, як при звільненні робочого кабінету НОМЕР_2, так і кабінету НОМЕР_1 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у зборі та перевезенні майна і особистих речей, доступ до його кабінетів при цьому не обмежувався. При цьому ніхто із зазначених працівників підприємства не бачив у ОСОБА_1 ноутбука, як при зміні ним робочих кабінетів, так і під час здачі кабінету НОМЕР_1 при звільненні. За результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що нестача матеріальних цінностей , виявлена в результаті проведених інвентаризацій, починаючи з 2014 р., стала можливою внаслідок невиконання рішень інвентаризаційної комісії, відсутності належної дієвої системи контролю за матеріальними цінностями при звільненні навіть матеріально відповідальних працівників з підприємства, а також невиконання колишнім директором з питань діяльності філіалів ОСОБА_1 умов трудового договору щодо недопущення нанесення збитків підприємству. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеністю вини в діях відповідача у завданні шкоди позивачу, що виключає його матеріальну відповідальність. Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав. Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Пунктом другим частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків за наявності, порушення працівником трудових обов`язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв`язку між порушенням і шкодою та вини працівника. Відповідно до п. 4. 2 посадової інструкції директора з питань діяльності філіалів УДППЗ «Укрпошта» на директора покладається матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а також спричинену недбайливим ставленням до майна підприємства. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 на час перебування на посаді директора з питань діяльності філіалів УДППЗ «Укрпошта» був матеріально-відповідальною особою. Пунктом сьомим розділу І Положення про інвентаризацію актів та зобов`язань, затвердженого Міністерства фінансів України наказом № 879 від 02 вересня 2014 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, проведення інвентаризації є обов`язковим у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи (пункт другий розділу II цього Положення). Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів ( пункт вісімнадцятий розділу ІІ цього Положення). Судом встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 (23 вересня 2016 року) інвентаризація майна проведена не була; при проведенні інвентаризації майна (12 жовтня 2016 року) та складенні інвентаризаційного опису основних засобів ОСОБА_1 до складу інвентаризаційної комісії не включено. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки інвентаризація проведена з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань. За таких підстав інші надані суду докази в своїй сукупності не є достатніми для висновку про наявність правових підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідача. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не довів повернення отриманого майна, є необґрунтованими, оскільки обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк