Постанова 4824 № 367/1357/21

Постанова Іменем України 25 травня 2021 року м. Київ провадження №22-ц/824/7872/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А. за участю секретаря Ратушного А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області про забезпечення позову від 26 лютого 2021 року у складі судді Кравчука Ю.В. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №367/1357/201 Ірпінського міського суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Чижевська Зоя Володимирівна, про захист права приватної власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» (далі - ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій») на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Чижевською З.В., індексний номер 55740878 від 16.12.2020 та проведену на підставі вказаного рішення державну реєстрацію права власності, здійснену державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Чижевською З.В. за номером 39740982 від 14.12.2020. Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 . Заяву мотивувала тим, що вона оскаржує перехід права власності до відповідача, який необмежений у праві відчужити належне йому на праві власності майно, а тому є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача. Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року заяву задоволено частково. Забезпечено позов та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ "ФК "Фонд гарантування інвестицій". Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд мотивував оскаржувану ухвалу лише цитуванням доводів заяви про забезпечення позову та норм ЦПК України. Судом постановлено оскаржувану ухвалу без участі відповідача у справі, що позбавило останнього права надати суду заперечення та аргументацію щодо заяви про забезпечення позову. Вважав, що у суду були відсутні підстави забезпечувати позов, оскільки заявником не зазначено обставин ймовірності знищення пошкодження чи відчуження майна, ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Судом не перевірено чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26.02.2021 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивач, діючи через свого представника ОСОБА_4 , подала до суду відзив, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , посилаючись на порушене право, звернулася до суду з позовом про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно. В позовній заяві позивач посилається на незаконність переходу права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку. З наведеного слідує, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилалась на те, що між сторонами виник спір щодо права власності на квартиру і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами існує реальний спір з приводу права власності на нерухоме майно та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач, як власник спірного майна, має реальну можливість його відчужити. Ухвала суду є обґрунтованою та мотивованою, судом в мотивувальній частині ухвали зазначено норми права, якими врегульовано підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову; зазначено про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом позовних вимог. Судом також викладено обставини переходу в позасудовому порядку права власності на спірне майно до відповідача. Доводи апеляційної скарги, щодо мотивації ухвали цитуваннями доводів заяви про забезпечення позову та норм ЦПК України не свідчать про відсутність між сторонами спору та не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначено, які саме дії вчиняє відповідач, що можуть вказувати на утруднення виконання рішення суду, не заслуговують на увагу суду, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Більш того, доводи апеляційної скарги в частині власної оцінки відповідачем наданих позивачем письмових доказів не мають правового значення під час вирішення процесуального питання про забезпечення позову. Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. Доводи про те, що оскаржувану ухвали постановлено судом без участі відповідача, що позбавило останнього права на захист та можливості надати заперечення, не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки згідно ч. 4 ст. 153 ЦПК України, призначати розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є виключно правом суду, а не обов`язком. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано п. 4 ППВСУ №9 від 22.12.2006, не знаходять свого підтвердження, оскільки як вбачається з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції судом враховано такі норми законодавства. Більше того, такі доводи не спростовують висновку суду про наявність правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач не надав доказів негативних наслідків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, належну на праві власності відповідачу. Одночасно, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» - залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області про забезпечення позову від 26 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 26 травня 2021 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець