Постанова 4824 № 755/5356/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/593/2021 справа № 755/5356/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену суддею Катющенко В.П. 03 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» про захист прав споживачів, У С Т А Н О В И Л А : Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року в задоволенні первісного позову ТОВ «Аркада-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» про захист прав споживачів задоволено частково. 27 жовтня 2020 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила суд долучити до матеріалів справи № 755/5356/19 документи, що підтверджують витрати, які ОСОБА_2 має сплатити (понести) у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги адвокатом Грицаєнко О.П., та стягнути з ТОВ «Аркада-Житлосервіс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000 грн., обґрунтувуючи тим, що у рішенні суду не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката відповідача - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим наявні підстави для винесення додаткового рішення. Зазначає, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 та п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України ОСОБА_2 заявив про витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 755/5356/19 та про необхідність їх відшкодування, у відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові, тому в силу норм ст. 122 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України він має право подати докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв`язку з розглядом справи № 755/5356/19, до 26.10.2020 року включно. Розмір витрат становить 35 000 грн. та складається з: 20 000 грн. - за надання правничої допомоги в частині позовної заяви ТОВ «Аркада-Житлосервіс»; 15 000 грн. - за надання правничої допомоги в частині зустрічного позову ОСОБА_2 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви , стягнути з ТОВ «Аркада-Житлосервіс» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі, понесені на стадії апеляційного розгляду, що включають в себе: судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що питання витрат на професійну правничу допомогу вже було вирішено в рішенні є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вимоги про стягнення з ТОВ «Аркада-Житлосервіс» майнової шкоди (дії сторони щодо досудового вирішення спору) були заявлені в порядку ст. 1166 ЦК України, а тому не відносяться до судових витрат, крім того, відповідачем було заявлено про необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на підставі документів, що будуть складені після завершення надання такої допомоги, як у відзиві на позовну заяву, так і в зустрічному позові, що свідчить про виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» просив апеляційну с каргу на ухвалу від 03 листопада 2020 року залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що до закінчення судових дебатів у справі сторона не зробила відповідну заяву у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. В порядку визначеному ч.ч. 1-3,8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Статтею 270 ЦПК України передбачено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем таадвокатом Грицаєнко О.П. договір про надання правової допомоги був укладений 19 січня 2018 року, тобто до подачі позову до суду. Разом з позовом стороною позивача був наданий ордер,виданий на представлення інтересів ОСОБА_2 в Дніпровському районному суд м. Києва та копія його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. На виконання умов договору представником позивача було складено та подано позовну заяву. Проте у позовній заяві ним не було надано попереднього розрахунку цих судових витрат. До початку розгляду справи представником позивача було здійснено заяву про витрати на правничу допомогу, розмір яких буде заявлено протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Докази на підтвердження судових витрат були подані в межах п`ятиденного строку, їх достовірність сторонами не оспорюється. Проте, виходячи з положень ч.8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду сторона має право подати докази на підтвердження судових витрат, за умови, що вона зробила про це відповідну заяву. Конструкція даної норми свідчить проте, що в ній мова йде про заяву щодо надання доказів на підтвердження судових витрат у п`ятиденний строк після ухвалення рішення. При цьому положення ст. 134 ЦПК України визначають обов`язок сторони разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Першою заявою по суті для позивача є позовна заява. Наслідком недодержання цього обов`язку, є право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені заяви про прийняття додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: