LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855580/5933/25

від 04.06.2026 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5933/25 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача - адвоката Міщенко Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2025 року №UA100000/2025/000015/2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/5933/25 від 18.09.2025; ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акта; здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2025 року № UA100000/2025/000015/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на корить фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень (шість тисяч п`ятдесят шість гривень). 24 березня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Міщенко Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення. Просить ухвалити додаткову постанову у справі № 580/5933/25, якою стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 гривень (тридцять п"ять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: бульвар Г. Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124). 26 березня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач просить прийняти дані заперечення та відмовити в задоволенні та /або зменшити розмір необгрунтовано завищених вимог на правничу допомогу представнику позивача. Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України). Частинами третьою, четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті134 Кодексу адміністративного судочинства України). З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц. Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах № 810/2816/18, № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 810/1502/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: Додаткову угоду від 04.11.2025 до договору № 19/03-25 про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2025, Звіт від 10.10.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 19/03-25 від 19.03.2025, Звіт від 19.03.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 19/03-25 від 19.03.2025 та додаткової угоди від 04.11.2025, Квитанцію № 2 від 28.09.2025. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, предмет спору, сталу позицію по такій категорії справ, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, колегія суддів висновує, що сума в розмірі 5000,00 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково. Керуючись статтями 134, 132, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Заяву представника позивача - адвоката Міщенко Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/5933/25 задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову у справі № 580/5933/25 в частині питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (п"ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці. У задоволенні іншої частини заяви представника позивача - адвоката Міщенко Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/5933/25 відмовити. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: Т.Р. Вівдиченко О.М. Кузьмишина

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»