Постанова 4813 № 522/4216/19

Номер провадження: 22-ц/813/4831/21 Номер справи місцевого суду: 522/4216/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 11 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси 11 листопада 2019 рокупозовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65039, м.Одеса, вул.Канатна, 134), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 , у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожного першого та третього тижня місяця з п`ятниці 20:00 до неділі 19:00 та кожного вівторка та четверга з 17:00 до 20:00, а також, дні народження, канікули, святкові дні за попередньою домовленістю батьків. В задоволенні інших вимог - відмовлено. Ухвалою цього ж суду від 18 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по справі - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.11.2019 року. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси 11.11.2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - залишено без задоволення. Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 11 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 13.05.2021 року з`явився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2007 року, який було зареєстровано у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складено актовий запис №

504. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14), в якому вказано що фактичні шлюбні відносини припинено з 2017р. Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 07.09.2012 року складено актовий запис №7800, батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10). Як вбачається з позовних вимог, донька залишилась проживати разом з матір`ю та на теперішній час між батьками дитини існують суперечності щодо порядку спілкування батька з дитиною та напружені відносини між собою. Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку із чим вважав за можливе визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою відповідно до висновку органу опіки та піклування. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли це право обмежене законом. Статтею 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. При цьому, відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 18 зазначеної Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У статті 9 Конвенції зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Судовим розглядом справи встановлено, що добровільно сторони не дійшли згоди щодо встановлення порядку зустрічей батька з малолітньою донькою. Відповідно ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. До суду було надано висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12.06.2019 року №01-11/829/2вих. про визначення порядку участі громадянина ОСОБА_2 у вихованні його малолітньої доньки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 , у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено способи участі гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожного першого та третього тижня місяця з п`ятниці 20:00 до неділі 19:00 та кожний вівторок та четвер з 17:00 до 20:00, а також, дні народження, канікули, святкові дні за попередньою домовленістю батьків (а.с. 36-38). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ТОВ «Аркада» від 07.03.2019 №51 ОСОБА_2 обіймає посаду директора ТОВ «Аркада» з 02.12.2010 року по теперішний час. Посадовий оклад встановлено в розмірі 6700 грн. на місяць (а.с. 11). Згідно із характеристикою, наданою ТОВ «Аркада», виданої 07.03.2019 за №52 за місцем роботи ОСОБА_2 є сумлінним працівником, у відносинах з колегами коректний, доброзичливий (а.с. 12). Судом також встановлено, що між батьками дитини існують напружені відносини з приводу визначення порядку участі батька у спілкування з донькою та відповідачка чинить перешкоди у спілкування батька з донькою. При вирішенні вказаних вимог, судом вірно враховано бажання батька бачити свою доньку якомога більше, приймати безпосередню та активну участь у її вихованні, спілкуватися із нею. Крім того, дитина має природну потребу спілкуватися з батьком. Відсутність батьківської лінії виховання, справляє на неї негативний напрямок, тому для формування особистості дитини необхідне спілкування з батьком. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду, що з метою дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, і те, що кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, і характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, враховуючи, що після розлучення батьки дитини проживають окремо, суд дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає вимогам ст.141, 153, 157 СК України. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що в судовому засіданні не було встановлено, в чому саме полягають перешкоди, які нібито вона створює позивачу та відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що вона перешкоджає позивачу спілкуватися із дитиною та приймати участь у її виховані. Проте вказані доводи є необґрунтованими, з огляду на те, що саме у зв`язку із вчиненням позивачкою йому перешкод у спілкуванні із дитиною, він був вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують. Однак, у визначенні способу участі у вихованні дитини та у спілкуванні з нею, слід внести зміни, оскільки визначений судом спосіб виходить за межі заявлених вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із вищевказаним позовом, ОСОБА_2 просив встановити наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: кожної п`ятниці тижня з 16:00 години по 19:00 години суботи без присутності матері дитини ОСОБА_1 - за місцем проживання чи перебування батька дитини - ОСОБА_2 ; з 01 по 30 серпня кожного року в період літніх канікул, в день народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно, в день народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22 червня щорічно, на Новий Рік, 01 січня щорічно, на Різдво Христове, 07 січня щорічно, на Великдень з 12:00 до 20:00 щорічно без присутності матері дитини - ОСОБА_1 , за місцем проживання чи перебування батька дитини - ОСОБА_2 . Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд визначив спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою саме відповідно до висновку органу опіки та піклування, не врахувавши межі заявлених вимог ОСОБА_2 . Таким чином, в межах заявлених вимог, спосіб участі батька у вихованні доньки слід змінити, виключивши надання зустрічей батькові з дитиною «кожного вівторка та четверга з 17:00 до 20:00», про які не заявлено в позові. В решті рішення слід залишити без змін. Крім того, апеляційний суд зазначає, що у випадку налагодження довірливих стосунків між батьками з питання виховання та участі у житті доньки, відновлення стосунків між батьком та донькою, враховуючи стан здоров`я дитини, її вік, зайнятість, сторони не позбавлені можливості вирішувати питання про більш тривалий та стабільний графік зустрічей з дитиною, який буде враховувати їх спільні інтереси, та інтереси дитини. Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За таких обставин та вимог зазначених норм права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення способу участі у вихованні дитини. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 11 листопада 2019 року - змінити, виключивши надання зустрічей батькові з дитиною «кожного вівторка та четверга з 17:00 до 20:00». В решті рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.05.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда