Постанова 4821 № 2-2310-04

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/853/21Головуючий по 1 інстанції Справа №2-2310-04 Категорія: на ухвалу Білик О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: боржник (скаржник) - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , орган ДВС - Уманський РВ ДВС, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2021 (повний текст складено 05.04.2021, суддя в суді першої інстанції Білик О.В.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Уманського РВ ДВС, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , в с т а н о в и в : у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Уманського РВ ДВС, якою просив визнати неправомірним розрахунок боргу згідно судового рішення від 2004 року та скасувати: вимогу державного виконавця від 05.03.2019 №2592/1; постанову державного виконавця від 04.03.2019 №2547/1 про накладення штрафу; постанову від 04.03.2019 №2553/1 про арешт майна та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обмежень №15835294 від 04.03.2019; постанову від 04.03.2019 про звернення на зарплату та інші доходи; постанову від 05.03.2019 №2589/1 про арешт кошів боржника; запис до реєстру боржників, мотивуючи про те, що 15.03.2019 він отримав поштою вказані документи. Однак з 2018 року він надсилав на ім`я стягувача ОСОБА_2 рекомендовані листи із запрошенням прийти до відділення АТ «Ощадбанк» з паспортом дитини, щоб відкрити картковий рахунок на його ім`я та скидати на рахунок кошти, однак вона жодного разу не з`явилася. Заявник вказує, що ДВС не має повноважень контролювати і регулювати добровільну оплату аліментів. На руки він не буде надавати кошти ОСОБА_2 , про що було повідомлено ДВС. Вимога державного виконавця від 05.03.2019 №2592/1 не підлягає до виконання, оскільки розрахунок боргу виконано неправомірно, таблиця розрахунку боргу відсутня; одержувачем аліментів є стягувач ОСОБА_2 , а не відділ ДВС. Оскільки, на думку заявника, розрахунок боргу не відповідає дійсності, то всі документи прийняті на його основі є неправомірними. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2021 вказану скаргу відхилено з посиланням на те, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця є правомірними, а скаржником протилежного не доведено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, скаржник подав 06.04.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає на доводи, аналогічні викладеним в його скарзі, адресованій суду першої інстанції, про необґрунтованість розрахунку боргу по аліментах, виконаного ДВС, а також на те, що суд мав заслухати в судовому засіданні пояснення представника ДВС та помилково розглянув справу за його відсутності. Суд в судовому засіданні був упереджений проти скаржника. ДВС повинна стягувати аліменти, а не скаржник повинен їх сплачувати. У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Уманського РВ ДВС просив суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. При розгляді справи встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.11.2004 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 / 3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29.10.2004 до повноліття дітей. У ВДВС перебуває виконавче провадження № 37373463 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2310/2004 від 18.11.2004, який виданий Уманським міськрайонним судом Черкаської області на виконання вищевказаного рішення, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.03.2019 на адресу боржника ОСОБА_1 державним виконавцем Лимарченко В.М. направлено вимогу про сплату на депозитний рахунок відділу ДВС заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.03.2019 складала 36941,17 грн. До матеріалів скарги долучено розрахунок заборгованості державного виконавця АСВП №54954392, з якого вбачається, що ОСОБА_1 станом на 01.01.2014 мав заборгованість по сплаті аліментів в сумі 21209,86 грн.; відповідно до розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.01.2015 - в сумі 20610,57 грн.; розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.01.2016 в сумі 20642,97 грн.; розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.01.2017 - в сумі 21295,17 грн.; розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.01.2018 - в сумі 24460,67 грн., розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.01.2019 - в сумі 34914,17 грн.; розрахунку АСВП № 54954392 станом на 01.03.2019 - в сумі 36941,17 грн. Державним виконавцем також надано суду розрахунок заборгованості, в якому вказано, що станом на 01.03.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 59076,82 грн. 04.03.2019 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 за несплату аліментів у розмірі 50% від суми заборгованості (36941,17 грн.) у розмірі 18470,59 грн. Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 04.03.2019 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0,0719 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим №7124386700:01:002:1661. Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.03.2019 було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримає дохід в Управлінні праці та соціального захисту населення. Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 05.03.2019 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на його рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать ОСОБА_1 . Скаржник у справі вважає, що вказані рішення державного виконавця є незаконними, адже розрахунок заборгованості по аліментам є необґрунтованим. Крім того, аліменти з боржника мають стягуватися ДВС, а не боржник їх добровільно сплачувати, іншим словами, за доводами скаржника у справі, надходження аліментів їх одержувачу це обов`язок ДВС, яке вчиняє відповідні дії по списанню коштів з рахунків платника аліментів, а не обов`язок боржника, який за наявності відповідного виконавчого провадження не повинен вчиняти жодних дій по сплаті аліментів. Надаючи оцінку таким доводам скаржника, апеляційний суд бере до уваги таке. За вимогами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 статті 181 СК України передбачає таку форму утримання дитини батьками як сплата аліментів, тобто грошових коштів. Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 СК України, які вірно врахував суд першої інстанції, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Положеннями ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції станом на час прийняття оскаржуваних рішень передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації згідно положень ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно ч.2 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд констатує, що дії та рішення державного виконавця, які оскаржуються боржником в цій справі, вчинено без порушення вимог законодавства та за наявності до цього фактичних та правових підстав, адже у платника аліментів наявна заборгованість по їх сплаті, факт чого по суті скаржником не оспорюється, отже державний виконавець діяв правомірно та у відповідності з приписами ЗУ «Про виконавче провадження», накладаючи арешт на майно боржника. При цьому апеляційний суд констатує, що скаржник не заперечує факт наявності боргу по сплаті аліментів, однак не погоджується з його розміром. Згідно ч.1 ст.81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте всупереч вказаних норм процесуального права, боржником не надано доказів сплати аліментів, які б не були враховані державним виконавцем при визначення суми боргу, при цьому свого розрахунку боргу по аліментам, який на його думку був би вірним, скаржник суду не надав. Далі, не можна погодитися з доводами скаржника про те, що заборгованість по аліментах в нього виникла або з вини одержувача аліментів (матері дітей), яка не відкрила рахунки в банку, або з вини ДВС, яка неналежно вчиняла дії по зверненню примусового стягнення на доходи, кошти чи майно боржника для сплати аліментів, адже за вимогами ст. ст. 180, 181 СК України саме боржник, як батько дітей, має обов`язок їх матеріально утримувати, у тому числі, шляхом сплати аліментів, більш того - має виконувати рішення суду про їх стягнення, яке є для нього обов`язковим. При цьому виконання такого обов`язку нормами законодавства не ставиться у залежність від поведінки одержувача аліментів чи дій ДВС, про що помилково вказує скаржник у цій справі, в тому числі, у своїй апеляційній скарзі. Скаржнику слід врахувати, що сплата аліментів покликана забезпечити утримання його дітей, а не погіршити його матеріальне становище. У разі нецільового використання коштів, сплачених боржником в якості аліментів, він матиме право звернутися до повноважних органів із заявою про порушення прав дітей вказаною обставиною. Крім того, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Отже висновки суду першої інстанції в цій справі по суті вимог скарги боржника щодо скасування вимоги державного виконавця від 05.03.2019 №2592/1, а також постанов від 04.03.2019 про арешт майна про звернення на зарплату та інші доходи, від 05.03.2019 про арешт кошів боржника є вірними. Апеляційні доводи скаржника про те, що суд мав заслухати в судовому засіданні пояснення представника ДВС та помилково розглянув справу за його відсутності слід відхилити, адже позиція ДВС по суті вимог скарги була викладена у відзиві на неї. Вказівка скаржника на те, що суд в судовому засіданні був упереджений проти нього свого підтвердження доказами не знайшла, а наявність у головуючого запитань до учасника процесу в ході судового розгляду, про що вказує скаржник, не може свідчити про упередженість судді при вирішенні спору у справі, скаржник при цьому не скористався роз`ясненим йому судом правом заявити відвід судді. Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що ч.2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже нормами законодавства передбачено оскарження саме до адміністративного суду постанов ДВС про накладення будь-яких штрафів у ході виконавчого провадження, а подібні висновки відображені у практиці ВС у постанові від 03.03.2021 у справі №2-996/10. Відповідно до положень ч.1 ст.377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. У свою чергу п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного вище, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2021 у даній справі належить скасувати в частині вирішення вимог скарги про скасування постанови державного виконавця від 04.03.2019 №2547/1 про накладення штрафу та закрити провадження в цій частині вимог, а в решті ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідні вимоги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу скаржник має право заявити в порядку адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 367, 368, 377, 375, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - задовольнити частково. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2021 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Уманського РВ ДВС, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , - скасувати в частині вирішення вимог скарги про скасування постанови державного виконавця від 04.03.2019 №2547/1 про накладення штрафу та закрити провадження у справі в цій частині вимог. Роз`яснити заявнику про право на звернення з вказаними вимогами до відповідного суду в порядку адміністративного судочинства. В решті ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2021 у даній справі - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 26.05.2021. Суддя-доповідач Судді