Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/6590/13-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6590/13-ц Номер провадження 22-ц/814/2057/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єгорова Сергія Анатолійовича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2022 року у складі судді Андрієць Д. Д. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в с т а н о в и в: У травні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Єгоров С. А., діючи від імені та в інтересах боржника, звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Скарга мотивована тим, що з 21.06.2016 на примусовому виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадженні № 51471927 з примусового виконання виконавчого листа від 03.06.2013 № 524/6590/13, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2013 до досягнення дитиною повноліття. 26 січня 2022 року державним виконавцем Ковтун Н. А. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів. Вважаючи дану постанову незаконною, а втручання виконавця у право володіння майном протиправним, заявник просив суд визнати дії державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковтун Н. А. в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 протиправними та скасувати постанову державного виконавця від 26.01.2022 у виконавчому провадженні № 51471927 по арешт майна боржника. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала мотивована тим, що дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання таких дій протиправними відсутні. Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Єгоров С. А. подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати дії державного виконавця Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковтун В. А. в частині накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 протиправними та скасувати постанову державного виконавця від 26.01.2022 про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що державний виконавець при виконанні судових рішень повинен вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення, проте це вказує на необхідність суворого дотримання закону при проведенні виконавчих дій із додатковою увагою при проведенні таких на особу боржника і забезпечення його прав та законних інтересів при проведенні таких із залученням його представника. Проте, в матеріалах виконавчого провадження та в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що державний виконавець направляв запити до відповідних установ щодо наявності або відсутності у боржника майна, яким він володіє. Також у постанові про арешт майна боржника відсутні відомості про розмір заборгованості, державний виконавець не здійснив опису арештованого майна, не вчиняв дій з визначення вартості цього майна, що призвело до накладення арешту на все майно за відсутності відомостей про його вартість. Крім того, державний виконавець не визначив, на яке саме майно накладено арешт, що унеможливлює розпорядження майном. При цьому, державний виконавець не навів обґрунтувань щодо неможливості арешту окремих об`єктів, що належать боржнику та взагалі не вказав суму заборгованості у виконавчому провадженні. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що з 21.06.2016 на примусовому виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадженні № 51471927 з примусового виконання виконавчого листа № 524/6590/13 від 03.06.2013, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2013 до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку зі сплати аліментів за період з 29.07.2013 по 31.12.2021, обчисленого старшим державним виконавцем Ковтун Н. А., станом на 26 січня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 становила 62 867,24 грн (а. с. 12-14, т. 2). 26 січня 2022 року для забезпечення реального виконання рішення суду постановою старшого державного виконавця Ковтун Н. А. на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 175 т. 1). Того ж дня публічне обтяження у виді заборони відчуження всього рухомого майна боржника ОСОБА_1 у розмірі основного зобов`язання 62 867,24 грн було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 29652814 (а. с. 15, т. 2). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії державного виконавця з прийняття постанови про накладення арешту на майно боржника відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання таких дій протиправними відсутні, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою статті 71 Закону № 1404-VIII встановлено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що на момент винесення державним виконавцем постанови від 26.01.2022 про арешт майна боржника сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам на дитину згідно виконавчого листа № 524/65920 від 14.10.2013 становив 62 867,24 грн, що значно перевищує тримісячний розмір аліментів та є підставою для звернення стягнення на майно боржника згідно частини другої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до статей 48, 56 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Накладаючи арешт на майно боржника ОСОБА_1 за наявності заборгованості останнього по аліментам, яка перевищує суму платежів за три місяці, що апелянтом по справі не спростовано, державний виконавець діяв у межах повноважень та відповідно до закону, тому підстав для визнання таких дій неправомірними апеляційним судом не вбачається. Арешт накладено шляхом винесення державним виконавцем постанови про арешт майна, що підлягає державній реєстрації, проведення опису якого законом не вимагається. У даному випадку застосування арешту майна боржника, як обмежувального заходу, становить правомірне втручання у права боржника щодо відчуження належного йому майна з метою забезпечення виконання судового рішення про стягнення аліментів, тому твердження апелянта про порушення прав ОСОБА_1 є безпідставними. Погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII є підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Оскільки накладення арешту на майно боржника - платника аліментів має забезпечувальний характер, заявником не спростовано наявність заборгованості по аліментам та не доведено, що виконання рішення суду по сплаті аліментів у встановленому розмірі забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця судом не вбачається. Таким чином по справі встановлено, що оскаржувані дії та постанова державного виконавця відповідають закону, вчинені в межах повноважень державного виконавця, при цьому законні права заявника не було порушено, тому в силу вимог статті 451 ЦПК України суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги. Висновки суду відповідають встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, виходячи з наведеного колегія суддів апеляційного суду залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єгорова Сергія Анатолійовича - залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна