LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809387/379/19

від 21.04.2021 ·

ПОСТАНОВА Іменем України 21 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 387/379/19 провадження № 22-ц/4809/256/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Демешко Л.В. Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ведющенко В.В.; відповідач ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Захарченко І.В.; третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року, у складі головуючого судді Русіної А.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації про передачу дитини для проживання з батьком,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації про передачу дитини для проживання з батьком. В обгрнутування позову позивач вказував, що з 18.07.2016 по 24.01.2018 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, дитина проживає разом з матір`ю. Вказував, що відповідачка чинила перешкоди у спілкуванні із сином, а тому рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2018 визначено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина. Визначено систематичні побачення, кожний вівторок та кожну п`ятницю з 09 години до 18 години, місцем побачень встановлено домоволодіння в якому проживає позивач, що розташоване в АДРЕСА_1 . Проте, незважаючи на обов`язковість виконання рішення суду, відповідачка продовжувала чинити перешкоди у спілкуванні позивача із сином, що підтверджується актами від 05.06.2018, 12.06.2018 та 22.06.2018. Зазначав, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки щодо догляду та виховання сина. Вважає, що оскільки дитина є малолітньою, вона потребує підвищеної уваги, турботи та любові. Вказував, що в діях відповідачки вбачається загроза здоров`ю малолітньої дитини, оскільки в листопаді 2017 року відповідачка з малолітнім сином перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні № 1 Кіровоградської дитячої обласної лікарні та безпідставно не завершивши лікування сина покинула медичний заклад. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2018 року передано ОСОБА_1 його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для спільного проживання з батьком. Вказане рішення суду скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2019 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передання дитини для проживання з батьком. Позивач вказує, що відповідач продовжувала чинити перешкоди йому у спілкуванні з сином, свідомо не виконує рішення суду про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , постійно нехтує його правами на спілкування з сином. Позивач вважає, що ним створено всі побутові умови для проживання сина, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 17.12.2018 та забезпечить для свого сина відповідне середовище для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення. Просив передати малолітнього сина йому для постійного проживання біля нього. Заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року позов задоволено. Передано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_1 для постійного проживання біля нього. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясовано обставини даної справи. Вважає, що місце проживання сина за місцем проживання батька призведе до зміни усталеного способу життя дитини, його звичайного оточення рідних та близьких людей та може вкрай негативно вплинути на несформовану психіку дитини. Зазначає, що висновки Добровелечківської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 22.01.2019 та 03.02.2020 не є мотивованим, в них відсутні відомості про те, які дані були взяті за основу при наданні висновків і вважає, що до участі у справі не було залучено службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, якою і не подано до суду письмового висновку. Крім того зазначила, що проживає разом із синами з 10.10.2019 в АДРЕСА_2 , умови проживання добрі, згідно акту обстеження від 22.10.2020. Вказує, що має постійне місце роботи в КЗ Кропивницький навчально реабілітаційний центр Міської ради м. Кропивницький з 20.11.2019 на посаді помічника вихователя. Просить долучити до матеріалів справи копію характеристики, копію довідки про заробітну плату, копію довідки про склад сім`ї, копію акту обстеження, роздруківку із сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження, роздруківку із сайту Єдиний реєстр боржників. Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Справу призначено до розгляду, про дату, час та місце її розгляду учасники справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції послався на доведеність, обґрунтованість його вимог. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24.01.2018. В період шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (том.1 а.с.6 зворот). Звернувшись із позовом позивач зазначав, що малолітній син проживає разом із матір`ю, відповідачкою у справі, яка чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2018 визначено спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина, а саме встановлено систематичні побачення, днями яких встановлено кожні вівторок та п`ятницю з 09 години до 18 години, місцем побачень встановлено домоволодіння в якому проживає позивач, що розташоване в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.11-12). Відповідачка, вказане рішення не виконувала і чинила перешкоди у спілкуванні позивача із сином, що підтверджується актами обстеження умов проживання, виданими комісією Глинівською сільською радою від 05.06.2018, 12.06.2018 та 22.06.2018 ( том 1 а.с.13-14). Позивачем було отримано виконавчий лист № 387/167/18 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 (том 1 а.с.174). Вказаний виконавчий лист позивачем було пред`явлено для примусового виконання до Добровеличківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Відповідно до актів державного виконавця від 01.03.2019 та 05.03.2019 відповідачка не надавала можливості побачення дитини з батьком у визначений рішенням суду спосіб (том 1а.с.119-120). Постановами начальника відділу Добровеличківського РВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області Мазур Л.М. від 04.03.2019 та 06.03.2019 на ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. та 3400,00 грн. відповідно, за невиконання рішення суду у справі №387/167/18 від 18.04.2018 (том.1 а.с.176-177, 178-179). Як вбачається із матеріалів справи 04 жовтня 2018 року рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області передано ОСОБА_1 його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для спільного проживання із батьком. Вказане судове рішення було скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2019 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передання дитини для проживання з батьком (том 1 а.с.27-29). В матеріалах справи містяться висновки Добровеличківської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 22.01.2019 та від 03.02.2020, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 біля батька ОСОБА_3 (том 1 а.с.192, 193-195). Із вказаних висновків органу опіки та піклування вбачається, що відповідача продовжує чинити перешкоди позивачу у спілкуванні із сином, чим самим не виконує судове рішення від 18.04.2018. Також встановлено, що позивач має усі необхідні умови для проживання та виховання сина за місцем свого проживання. Таким чином, ОСОБА_1 має прагнення у спілкуванні із своїм малолітнім сином, брати участь у його вихованні, забезпечувати належно сина матеріально, проте відповідачка не виконує судове рішення, яким визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина. На день розгляду даної справи в суді першої інстанції, місце проживання відповідачки не було встановлено, за місцем реєстрації, а саме с. Міжколодяжне, Добровеличківського району, Кіровоградської області вона відсутня. Суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідачку про дату ,час та місце розгляду даної справи. Як вбачається із висновків органу опіки та піклування ОСОБА_2 запрошення на засідання комісії Добровеличківської РДА проігнорувала, яке надсилалося на адресу її місця реєстрації, а будь яка інша адреса перебування відповідачки не була встановлена. Відповідно до протоколу №7 від 20.12.2018 та протоколу №1 від 09.01.2020 засідання опікунської ради виконавчого комітету Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, визнано можливим проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля батька ОСОБА_1 , яким створено необхідні умови для проживання та виховання малолітнього сина ( том 1 а.с.17, 190-191). Позивач за місцем роботи характеризується позитивно (том а.с. 189). За даними сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичної довідки про проходження психіатричного огляду, ОСОБА_1 не має медичних протипоказань для виховання дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із ч.1ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. Статтею 157 СК Українипередбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути забезпечені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. З висновку психолога від 24.11.2020 виданого ОСОБА_1 , який звернувся із запитом щодо визначення психоемоційного стану свого малолітнього сина ОСОБА_3 вбачається, що позитивно дитина відноситься до батька і бажає з ними жити, а щодо матері дитина реагує стривожено. Даний висновок видав психолог ОСОБА_4 (том 2 а.с. 5). Колегія суддів дослідила додані відповідачкою до апеляційної скарги документи, а саме копію характеристики, копію довідки про заробітну плату, копію довідки про склад сім`ї, копію акту обстеження, роздруківку із сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження, роздруківку із сайту Єдиний реєстр боржників. З характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданої директором КЗ «Кропивницький навчально реабілітаційний центр Міської ради м. Кропивницького» вбачається, що 20.11.2019 відповідачка працює на посаді помічника вихователя та зарекомендувала себе як привітний та сумлінний працівник, на вихованні має двох синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (том 2 а. с 74). Згідно довідки про заробітну плату вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює в установі та отримує заробітну плату (том 2 а. с. 75). Згідно довідки від 22.09.2020, виданої квартальним комітетом вбачається, що відповідачка проживає із синами за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації, разом із співмешканцем ОСОБА_6 (том 2 а.с. 76). Акт обстеження житла, за адресою АДРЕСА_2 від 22.10.2020 № 950, засвідчений головою квартального комітету ОСОБА_7 . З даного акту вбачається, що квартира містить дві спальні - дорослу та дитячу, кухню де проведена вода, квартира з хорошим ремонтом. В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка пояснила, що проживає в орендованій квартирі, будь яких документів (договорів найму житла) не надала. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч.4 ст.159 СК України наявні підстави для задоволення позову та зміни проживання малолітньої дитини, передачі його на проживання з батьком. При вирішення цього спору враховано той факт, що відповідачка ухиляється від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного із батьків (позивача), не повідомляла про своє місце проживання, не з`являлася на засідання органів опіки та піклуванні і не виявляла ініціативи особисто звернутися до органів опіки та піклування, оскільки наявний спір про місце проживання дитини. Також судом враховано інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, прихильність сина до батька. Колегія суддів, приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Добровеличківської районної державної адміністрації про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 біля батька. Враховуючи пояснення сторін у судовому засіданні, батько зацікавлений у спілкуванні зі своїм малолітнім сином, брати участь у його вихованні, забезпечувати належно сина матеріально, наданні медичного обслуговування. В матеріалах справи міститься копія декларації №0001-МКМ2-0300 від 07.12.2018 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де вказано законним представником батька ОСОБА_1 ( том 1 а.с.186). Адреса місця надання медичних послуг лікарем, який надає ПМД є м. Помічна. Також з довідки від 10.12.2019 №1012, виданої виконкомом Помічнянської міської ради Добровеличківського району, Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою місця проживання батька, а саме АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 183). Позивач, звернувшись із позовом посилався на те, що відповідачка не надає належного медичного догляду сину, що підтверджується її безпідставним покиненням лікарня, де стаціонарно лікувався малолітній син, не завершивши лікування. У судовому засіданні апеляційного суду відповідачка не змогла пояснити чому вона покинула лікарню не долікувавши сина і чи проходила вона з ним реабілітацію у подальшому. Батько наголошував у судовому засіданні, що на даний час він проходить курс лікування із сином з діагнозом залізодефіцитна анемія тяжкого ступеня, яка була встановлена на час коли дитина проходила лікування із матір`ю у стаціонарі і не була долікована у зв`язку із залишенням медичного закладу (том 1 а.с. 14 зворот). Враховуючі висновок психолога, що позитивно дитина відноситься до батька і бажає з ними жити, колегія суддів вважає, що є доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , разом із батьком, проте зазначає, що у відповідності до ст. 157 СК України позивач та відповідач мають спільно вирішувати питання щодо виховання своєї дитини та той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо. Таким чином, ОСОБА_2 має право спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні у розумінні ст. 157 СК України, а ОСОБА_1 не має перешкоджати їй в цьому. § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 21.05.2021 - складено постанову. Головуючий суддя О.Л.Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»