Постанова 4856 № 296/3212/16-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/3212/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кузнєцов Д.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 25 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання нечинними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання нечинними рішень та зобов`язання вчинити певні дії. Також позивачем подано клопотання про тимчасове зупинення провадження у справі до вирішення питання про підсудність справи №296/3212/16-а. Разом із указаним клопотанням позивачем також було подано заяву про встановлення підсудності адміністративної справи №296/3212/16-а, у якій позивач просив встановити підсудність справи відповідно до норм КАС України. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2021 року у задоволенні клопотань про встановлення підсудності адміністративної справи та про зупинення провадження у справі відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання в повному обсязі. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив: 1) визнати нечинним рішення (лист) від 21 грудня 2015 року №3729/13 виконавчого комітету Житомирської міської ради структурного підрозділу Управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища; 2) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у управління регулювання земельних відносин після отримання висновків з управління архітектури складати та подавати списки; 3) визнати нечинним рішення (рекомендацію) від 8 лютого 2016 року Житомирської міської ради - постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування; 4) визнати нечинним рішення Житомирської міської ради №114 від 9 лютого 2016 року; 5) стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради 120 000 грн. моральної шкоди; 6) зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради, Житомирську міську раду вчинити дію розглянути його клопотання від 27 листопада 2015 року з дотриманням норм Законів України. Корольовський районний суд міста Житомира постановою від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував пункт 48 додатку до рішення Житомирської міської ради №114 від 9 лютого 2016 року "Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; - зобов`язав Житомирську міську раду вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року. Решта позовних вимог залишена без задоволення. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у задоволенні вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 20 червня 2017 року та пунктів 2, 3, 4, 5 заяви про порушення норм процесуального права від 5 липня 2017 року відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасовано в частині: визнання протиправним і скасування пункту 48 додатку до рішення Житомирської міської ради №114 від 9 лютого 2016 року "Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; зобов`язання Житомирської міської ради вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року; відмови у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частини направлено на новий розгляд. У іншій частині постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишено без змін. В подальшому справу направлено для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 25.01.2021 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про тимчасове зупинення провадження у справі до вирішення питання про підсудність справи №296/3212/16-а. Разом із указаним клопотанням ОСОБА_1 також було подано заяву про встановлення підсудності адміністративної справи №296/3212/16-а, у якій позивач просив встановити підсудність справи відповідно до норм КАС України. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що Корольовський районний суд м. Житомира після неправомірно заявлених самовідводів суддями, в порушення норм адміністративного судочинства, на підставі розпорядження від 20.01.2021 року направив справу до Богунського районного суду м. Житомира, який не являється адміністративним судом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Щодо вирішення клопотання про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Так, зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Статтею 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Зупинення провадження в справі - це також, як і відкладення провадження в справі, перенесення судового засідання в справі на інший час, але на відміну від відкладення при зупиненні час нового судового засідання суд точно зазначити не може. Судове засідання при зупиненні провадження переноситься до припинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення провадження в справі. Слід також вказати, що обов`язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, передбачені ч. 1 ст. 236 КАС України. При цьому, підстави для зупинення провадження у адміністративній справі наведені у статті 236 КАС України, а саме частина перша даної статті містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження, а частина друга підстави, у разі виникнення яких суд має право зупинити провадження у справі. Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст статті 236 КАС України не містять такої підстави для зупинення провадження, як встановлення (визначення) підсудності. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволення не підлягає. Щодо клопотання про встановлення підсудності суд апеляційної інстанції вказує наступне. Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Водночас, помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. З матеріалів справи встановлено, що із позовом до Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 звернувся у квітні 2016 року. Слід зазначити, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України (станом на день звернення ОСОБА_1 із адміністративним позовом у справі №296/3212/16-а), місцевим загальним судам як адміністративним судам були підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам. Таким чином, до Корольовського районного суду м. Житомира позов по справі №296/3212/16-а був поданий із додержанням правил предметної підсудності, розглянутий судами трьох інстанцій і на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 року справу в частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Між іншим, на підставі розпорядження голови Корольовського районного суду м. Житомира від 05.01.2021 року справа №296/3212/16-а на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 29 КАС України направлялась до Житомирського окружного адміністративного суду, проте була повернута останнім до місцевого загального суду без прийняття до провадження. Враховуючи вищевказане, після направлення на новий розгляд адміністративної справи, розгляд якої був правомірно розпочатий місцевим загальним судом як адміністративним судом, продовжувати її розгляд має місцевий загальний суд. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підсудність адміністративної справи була визначена відповідно до вимог статті 29 КАС України, а відтак, у задоволенні клопотання про встановлення підсудності адміністративної справи слід відмовити. Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.