Постанова 4856 № 296/3212/16-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/3212/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кузнєцов Д.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 12 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання нечинними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив: 1) визнати нечинним рішення (лист) від 21.12.2015 року №3729/13 виконавчого комітету Житомирської міської ради структурного підрозділу Управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища; 2) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у управління регулювання земельних відносин після отримання висновків з управління архітектури складати та подавати списки; 3) визнати нечинним рішення (рекомендацію) від 08.02.2016 року Житомирської міської ради - постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування; 4) визнати нечинним рішення Житомирської міської ради №114 від 09.02.2016 року; 5) стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради 120 000 грн. моральної шкоди; 6) зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради, Житомирську міську раду вчинити дію - розглянути його клопотання від 27.11.2015 року з дотриманням норм законів України. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 27.11.2015 року ОСОБА_1 як учасник бойових дій звернувся до Житомирської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в межах норм безоплатної передачі земельної ділянки в розмірі 0,01 га, зазначивши, що земельна ділянка знаходиться за межами гаражного кооперативу АДРЕСА_1 та за межами АДРЕСА_2 . Зазначене клопотання перебувало на розгляді Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради, управління регулювання земельних відносин міської ради, постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради. Так, відповідно до листа №3729/13 від 21.12.2015 року, адресованого начальнику управління регулювання земельних відносин міської ради та виконкому міської ради, Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради зазначає, що відповідно до Генерального плану м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 26.12.2001 року №266, земельна ділянка знаходиться на території багатоповерхової забудови та чинним Генеральним планом не визначена можливість використання земельних ділянок для індивідуального гаражного будівництва в межах території багатоповерхової забудови. Постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради 08.02.2016 року, розглянувши проект рішення "Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" рекомендувала доповнити додаток пунктами, у тому числі п.48 щодо ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Згідно з п. 48 додатку до оскаржуваного рішення Житомирської міської ради №114 від 09.02.2016 року "Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стала невідповідність місця розташування ділянки чинному містобудівному законодавству. Зазначена ділянка розташована на території багатоповерхової забудови. У свою чергу чинним на момент відмови Генеральним планом м. Житомира не визначена можливість використання земельних ділянок для індивідуального будівництва в межах території багатоповерхової забудови. Вважаючи зазначену відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. За змістом ч.ч.1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені ст.ст. 118, 122 ЗК України. Відповідно до ч.ч.6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз.2 ч.7 ст.118 ЗК України). Згідно ч.8, 9 ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок передачі (приватизації) земельних ділянок у власність громадян шляхом їх одержання із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації (щодо ділянок, які не перебувають у користуванні) регламентовано пунктом "в" ч.3 ст.16, ч.6, 7 ст.118, ст.121 ЗК України. В свою чергу, чіткий і виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийняття відповідним органом рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність, визначені ч.7, 9 ст.118 ЗК України. Рішення відповідного органу, у випадку відмови у наданні дозволу, повинно бути мотивованим. Так, аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України. Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України). Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що, відповідно до викопіювання із Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради 23 скликання від 26.12.2001 року № 266, що зазначена земельна ділянка площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , яку бажав одержати позивач, розташована на території багатоповерхової житлової забудови, де розміщення малоповерхової та садибної житлової забудови, у тому числі індивідуальних гаражів, не передбачено. В даному випадку, рішення Житомирської міської ради від 09.02.2016 року № 114 щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , для будівництва індивідуальних гаражів (02.05), прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів вважає, що позивачем не наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування заявлених вимог, а тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено у його задоволенні. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.