Постанова 4855 № 640/2076/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2076/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що на момент звернення з відповідною заявою до відповідача, вона мала право для призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а саме, стаж її державної служби на 01.05.2016 становив 22 роки 05 місяців та 07 днів. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що чинним законодавством чітко визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 26.05.2021. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України з 01.01.2007 року з вислугою - 27 років, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років. З 15.03.2007 по 18.09.2019 позивачка працювала на посадах державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи. 15.03.2007 була прийнята на посаду державного службовця 10 рангу, того ж дня склала присягу. 18.09.2019 була звільнена з посади державного службовця у зв`язку з виходом на пенсію. 16.10.2019 звернулась із заявою про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Листом від 13.12.2019 № 302359/03, за підписом заступника начальника головного управління О. Прищепи, їй було відмовлено у призначенні такої пенсії, у зв`язку з тим, що позивач перебуваючи на посаді державного службовця, на 01.05.2016, не мала достатнього стажу державного службовця, а саме 9 років 1 місяць 12 днів, тому відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII на умовах визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII. Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулась з відповідним позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця, позивач досяг віку, який дає право на одержання пенсії державних службовців, мав достатній страховий стаж та понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, займав посаду державної служби, - позивач має право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Так, відповідно до норм пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із змістом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З наведеного слідує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вже після 1 травня 2016 року, є саме дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме, щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тож, після 1 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Так, за ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку, слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 №

283. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, згідно із пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що період проходження ОСОБА_1 військової служби згідно копії розрахунку загального трудового стажу на пенсію за вислугу років з врахуванням трудового стажу, що міститься в матеріалах справи на день звільнення з військової служби 31.12.2006 року становив - 13 років 01 місяць 03 дні, та період роботи у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), згідно копії трудової книжки, що міститься в матеріалах справи, на 01.05.2016 року становив - 9 роки 1 місяців 12 днів, зараховується до стажу державної служби, що загалом становить - 22 роки 2 місяці 15 днів. Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця позивач досягла віку, який дає їй право на одержання пенсії державних службовців, мала достатній страховий стаж та понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, займала посаду державної служби, остання має право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, а відмова відповідача є протиправною. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що призначення пенсії та переведення з одного виду на інший не є співставними (позивачу вже призначалась пенсія за вислугу років, тому ніяк позивачу не може бути призначена пенсія повторно) та визначення переведення не можу застосовуватись у значенні первинного призначення пенсії, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та невизначальними для даного спору, адже підставою для відмови позивачу слугувало не неправильне формулювання вимог, а саме відсутність у заявника достатнього стажу, а наведені підстави для відмови були перевірені судом першої інстанції та визнані протиправними, з чим погоджується і колегія суддів. У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко