Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1056/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1056/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №932440194535 від 23.10.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року, з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до «Про державну службу», з урахуванням висновків суду в даній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України. У відповідності до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала, зокрема, але не виключно: - у період з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року в Мінському районному суді м. Києва на посаді судового виконавця; - у період з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року в Державній податковій інспекції по Київській області Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України на посаді головного державного податкового інспектора - юрисконсульта юридичного відділу; - у період з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року в Головному управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)/Департаменті освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на посадах начальника юридичного відділу, заступника начальника відділу правового забезпечення, головного спеціаліста відділу правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення. 20.10.2021 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням структурного підрозділу Пенсійного фонду України від 23.10.2021 року №932440194535 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній 10-річний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 року. Також вказано, що страховий стаж позивача складає 41 рік 10 місяців 12 днів, в тому числі стаж державної служби станом на 01.05.2016 року складає 9 років 07 місяців 10 днів. Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права - порушеними, звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723). Частиною 1 статті 37 Закону №3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723 вік і страховий стаж. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З аналізу викладених вище норм висновується, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №822/524/18, Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі №687/545/17. Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №622 від 14.09.2016 року затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 року (далі - Порядок №622). Відповідно до пункту 2, 3 Порядку №622, пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом №889 не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону №889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До набрання чинності Закону №889 стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283). Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені. Згідно пункту 2 Порядок №283 до стажу державної служби включається також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 та пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців та на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239). Відповідно до Порядку №377 посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до таких категорій: шоста категорія - посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 року №1441 «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад» відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» Кабінет Міністрів України віднесено існуючі в органах місцевого самоврядування посади до таких категорій посад: четверта категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст - обласних центрів та м. Сімферополя) рад; п`ята категорія - посади заступників керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних рад, заступників керівників управлінь і відділів Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, керівників управлінь, відділів та їх заступників, керівників відділів у складі управлінь міських (міст - обласних центрів та м. Сімферополя) рад, посади заступників голів районних у містах рад; шоста категорія - посади помічників голів, радників, консультантів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст - обласних центрів і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад. Згідно пункту 4 Порядку документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством. Якщо засновника (співзасновника) засобу масової інформації неможливо визначити за записами у трудовій книжці чи печаткою, що засвідчує ці записи, підставою для його визначення є довідка таких органів виконавчої влади та телерадіокомпаній. Відповідно до копії трудової книжки, наявної у матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала на наступних посадах державної служби, зокрема: - у період з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року в Мінському районному суді м. Києва на посаді судового виконавця; - у період з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року в Державній податковій інспекції по Київській області Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України на посаді головного державного податкового інспектора - юрисконсульта юридичного відділу; - у період з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року в Головному управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)/Департаменті освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на посадах начальника юридичного відділу, заступника начальника відділу правового забезпечення, головного спеціаліста відділу правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення. Відтак, згідно записів в трудовій книжці, позивач, починаючи з 05.08.1981 року, працювала на різних посадах державної служби в судових і податкових органах та в державній адміністрації. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем до стажу державної служби було лише частково зараховано періоди роботи на посадах державного службовця, та зокрема не зараховано до стажу періоди з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року, з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що періоди роботи позивача з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року, з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року (12 років 6 місяців 7 днів) підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889 є відсутність у неї права на таке переведення, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Втім, судова колегія не може погодитись з такою позицією пенсійного органу як підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889, оскільки як було встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується апеляційний суд, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 року становив більше 10 років. Згідно статті 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відтак, враховуючи обставини справи та виходячи з аналізу приписів норм чинного законодавства, суд першої інстанції доходить правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про те, що стаж роботи позивача не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності останнього дає право на призначення пенсії державного службовця. Вказане вище в сукупності свідчить про протиправність відмови пенсійного органу щодо зарахування періодів роботи позивача до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість відмови Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, оформленої рішенням №932440194535 від 23.10.2021 року, у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIІІ. Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити їй пенсію з 20.10.2021 року, суд зазначає таке. Згідно із ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, враховуючи Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, вимоги ч.3 ст.2 КАС України, вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України призначити позивачу відповідну пенсію з 20.10.2021 року є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства. А тому позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати до стажу державної служби періоду роботи з 05.08.1981 року по 27.08.1984 року, з 17.05.1994 року по 14.02.1995 року, з 13.08.2007 року по 01.05.2016 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20.10.2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні. Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.