Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4791/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4791/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області про скасування рішення та вимоги, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0034385233 від 21 липня 2020 року; - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2605-13 від 08 жовтня 2020 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що за один і той же самий звітний період податковим органом було нарахований для сплати єдиний внесок у подвійному розмірі, що не передбачено ані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ані іншими нормативно- правовими актами. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0034385233 від 21 липня 2020 року. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2605-13 від 08 жовтня 2020 року. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки згідно даних інтегрованої картки платника податку з 09.02.2018 у позивача рахувалась недоїмка у сумі 6336 грн, відтак зараховані позивачем суми единого внеску зараховувались в рахунок сплати зобов`язань по порядку календарної черговості їх виникнення. Вказані обставини свідчать про те, що контролюючим органом правомірно винесено спірне рішення та вимогу про сплату штрафу. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки у позивача була відсутня заборгованість за сплати єдиного внеску, вказане унеможливлює застосування пені та штрафних санкцій, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.03.2017 та перебуває на обліку в податкових органах як платник податків на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2017. 21 липня 2020 року відповідачем прийнято рішення №0034385233, яким на підставі п. 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до позивача штраф у розмірі 3232,97 грн. за період з 10.02.2018 до 25.01.2019 та нараховано пеню у розмірі 2102,11 грн. У подальшому, у зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному соціальному внеску відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2605-13 від 08.10.2020, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі штрафних санкцій в сумі 2193,91 грн. та пеню в сумі 2102,11 грн., а всього 4296,02 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у повному обсязі та у визначені строки сплачував єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки, тому штраф та пеня неправомірно нараховані оскарженим рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області №0034385233 від 21 липня 2020 року, що є підставою для його скасування. Відтак, з огляду на вказане, позивач вважається таким, що не мав заборгованості з єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки, тому вимога відповідача №Ф-2605-13 від 08.10.2020, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі штрафних санкцій в сумі 2193,91 грн. та пеню в сумі 2102,11 грн. також є неправомірною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відповідності до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У силу вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов`язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів. Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У той же час, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. У відповідності до вимог п.п. 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: - дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; - платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): - платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); - платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення (п. 3 Розділу VI Інструкції №449). Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством. Тобто, передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів. З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці позивача станом на 31.12.2017 за позивачем рахувалась переплата ЄСВ в сумі 4928 грн. та додатково позивач 16.01.2018 сплатив 2112 грн., що загалом складає 7040 грн., тому станом на 09.02.2018 у позивача рахувалась переплата в сумі 7040 грн. Разом з тим, податковим органом було нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік в сумі 13376 грн. (6336+7040), що суперечить поданому позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. Як наслідок, в інтегрованій картці позивача станом на 09.02.2018 податковим органом була відображена сума недоїмки в розмірі 6336 грн. При цьому, у відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI контролюючим органом автоматично позивачу розраховані нарахування єдиного внеску, а саме: - за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року, який сплачено позивачем 13.04.2018 в сумі 2457,18 грн.; - за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2018 року, який позивачем сплачено 03.07.2018 в сумі 2457,18 грн.; - за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року, який позивачем сплачено 05.10.2018 в сумі 2457,18 грн.; - за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21 січня 2019 року, який позивачем сплачено 11.10.2018 в сумі 2457,18 грн. Відтак, оскільки позивач у повному обсязі та у визначені строки сплачував єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки, відтак штраф та пеня неправомірно нараховані оскарженим рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області №0034385233 від 21 липня 2020 року, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його скасування. З огляду на викладене, позивач вважається таким, що не мав заборгованості з єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки, що також свідчить про неправомірність вимоги відповідача №Ф-2605-13 від 08.10.2020, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі штрафних санкцій в сумі 2193,91 грн. та пеню в сумі 2102,11 грн. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук