Постанова 4855 № 640/17669/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17669/20 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» до Офісу великих платників податків ДПС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2017 року № 0005014106. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року сплачено Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вчасно. Також вказано, що податковий борг в сумі 56 562 573,55 грн, який виник у зв`язку із набрання податковим повідомленням-рішенням від 03 червня 2014 року № 0000544102 статусу узгодженого підлягав погашенню за рахунок наявної у Позивача переплати з податку на додану вартість. Вказане, на думку Позивача, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2017 року № 0005014106, що є підставою для його скасування. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в інтегрованій картці платника податку на додану вартість відбулись нарахування грошових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню від 04 серпня 2017 року № 0005014106 на суму 56 562 573,55 грн., яке не було погашено у законодавчо визначений строк. Крім того, вказано, що судом першої інстанції ухвалено спірне рішення без повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Офісом великих платників податків ДФС було проведено камеральну перевірку AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» з питань дотримання вимог п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Результати перевірки були оформлені актом від 14 липня 2017 року № 2075/28-10- 41-06/20077720, за висновками якого встановлено несвоєчасну сплату Позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 56 562 573,55 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2016 року. На підставі висновків зазначеного акта перевірки, Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005014106 від 04 серпня 2017 року, яким Позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 656 257,36 грн. за платежем «податок на додану вартість». Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи., адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що 21 березня 2016 року Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, якою визначено податок до сплати 1 773 091 990,00 грн. 24 березня 2016 року орган державного казначейства перерахував з електронного рахунку Позивача до бюджету 460 661 733,00 грн. 29 березня 2016 року Позивач поповнив свій рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ на загальну суму 1 344 756 643,10 грн. В той же день органом державного казначейства перераховано з електронного рахунку Позивача до бюджету 1 312 430 257,00 грн. Таким чином, податкові зобов`язання позивача з ПДВ за лютий 2016 року сплачені ним 24 березня 2016 в сумі 460 661 733,00 грн. та 29 березня 2016 року в сумі 1 312 430 257,00 грн., тобто у встановлені Податковим кодексом України строки, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність нарахування податковим органом штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За приписами пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За приписами п. 57.1 ст.57 та п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. При цьому, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Судом першої інстанції встановлено, що в інтегрованій картці платника податку на додану вартість Позивача нараховано грошове зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню від 03 червня 2014 року № 0000544102. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі № 826/9811/14 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 0000544102 та № 0000554102. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено. Отже, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 03 червня 2014 року № 0000544102 на суму 56 562 573,55 грн, набуло статусу узгодженого 21 грудня 2015 року. Проте, дані щодо набуття грошовим зобов`язанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням від 03 червня 2014 року № 0000544102 на суму 56 562 573,55 грн., статусу узгодженого відображено в інтегрованій картці платника податку на додану вартість Позивача 28 березня 2016 року. Станом на 30 березня 2016 року в інтегрованій картці платника податку на додану вартість Позивача залишок коштів на його рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість склав 461 396 447,74 грн. Отже, станом на 30 березня 2016 року у Позивача в системі електронного адміністрування податку на додану обліковувався залишок коштів в сумі 461 396 447,74 грн., яких було достатньо для погашення узгодженого податкового зобов`язання, проте які не були використані Відповідачем в рахунок погашення боргу. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що на момент сплати податкового зобов`язання на рахунку Позивача у системі електронного адміністрування ПДВ знаходилося достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов`язання, проте таких дій Відповідачем зроблено не було. Також, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що сплата таких коштів до бюджету із порушенням строків відбулась не з вини Позивача, що унеможливлює нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування Відповідачем санкцій, визначених п. 126.1 статті 126 ПК України, з чим погоджується колегія суддів. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Офісу великих платників податків ДПС, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 25.05.2021 року.