Постанова 4802 № 161/7691/20

Справа № 161/7691/20 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/629/21 Категорія: 11 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Карпук А.К., Осіпука В.В., з участю секретаря судового засідання Вакіної Д.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2019 року відбулися електронні торги, на підставі яких позивач придбала у свою власність тонкокаркасну споруду (ангар), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка до того належала на праві власності відповідачам. Починаючи з вересня 2019 року відповідачі систематично чинять перешкоди у допуску позивача до своєї власності, а саме - змінили замки, а також вчиняють активні дії стосовно не допуску до придбаного майна. Посилаючись на порушення свого права на вільне користування та володіння майном, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні тонкокаркасною спорудою (ангаром), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , які чиняться відповідачами, а саме - шляхом зобов`язання відповідачів передати позивачу ключі від воріт на територію та ключі від усіх вхідних дверей (воріт) до цього майна; зобов`язання відповідачів не чинити позивачу та її представникам перешкоди у вільному доступі до майна. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року позов в даній справі задоволено. Ухвалено усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні тонкокаркасною спорудою (ангаром), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1905113907101, які чиняться ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме шляхом: 1) зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 ключі від воріт на територію та ключі від усіх вхідних дверей (воріт) до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 та її представникам перешкоди у вільному доступі до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. У поданій апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду - змінити. Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2019 року відбулися електронні торги, на підставі яких позивач придбала у власність тонкокаркасну споруду (ангар), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка до того належана на праві власності відповідачам (а.с.12-19). Право власності позивача на придбану споруду належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 02 вересня 2019 року (а.с.20). Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України). Звертаючись до суду, позивач визначила правовими підставами заявленого позову норми ст. 383, 391 ЦК України, щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 ЦК України). Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем. У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, як колишні власники тонкокаркасної споруди (ангара), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , чинять позивачу перешкоди у праві користування та розпоряджання своїм майном. Вказані обставини, підтверджені наявними у справі письмовими доказами, та фактично не заперечувались відповідачами. Зміст поданих до суду заяв відповідачів свідчить, що відповідачі категорично заперечують право власності позивача на спірний ангар, та відповідно не дають ОСОБА_2 можливості використовувати придбане нею майно за цільовим призначенням. Прилюдні торги, за результатами проведення яких ОСОБА_2 набула права на ангар по АДРЕСА_1 , є чинними, матеріали справи не містять доказів про оспорення відповідачами вказаних торгів. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову в даній справі шляхом зобов`язання відповідачів передати всі ключі від усіх вхідних дверей (воріт) до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вільному доступі до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ухвалюючи рішення в даній справі, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, зобов`язуючи відповідачів не чинити перешкод також представникам позивача, без ідентифікації яким саме представникам та не зазначивши, які права їх порушені, при тому, що одноосібним власником спірного нерухомого майна є виключно ОСОБА_2 . Слід зазначити, що ст. 391 ЦПК України передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вказане право пов`язується виключно з конкретною особою, яка має право на його захист. Право усунення перешкод на користування належним на праві власності майном є індивідуальним правом та не може бути передане іншим особам. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з резолютивної частині рішення словосполучення «та її представникам», оскільки права представників позивача не можуть бути захищені в обраний позивачем спосіб в межах розгляду даного спору. В решті рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням встановлених обставин справи та наданих суду доказів, а відтак відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань щодо спірних правовідносин та встановлених судом обставин, не містять мотивованих спростувань на підтвердження вимог позивача щодо порушення її права, а зводяться лише до характеристики судової системи України вцілому та характеристики посадових осіб держави та їх рішень. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність ухваленого рішення не впливають. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року в даній справі змінити. Виключити з четвертого абзацу резолютивної частини рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року словосполучення «та її представникам». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: