Постанова Львівський апеляційний суд № 944/1513/21

Справа № 944/1513/21 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М. Провадження № 33/811/674/21 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 її представника адвоката Струк Андрія Івановича, прокурора Вітковської Ірини Михайлівної, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 9 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в с т а н о в и в: постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 9 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 будучи депутатом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області сьомого демократичного скликання, та будучи, згідно з пунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статі 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, без поважних причин, а саме: 29 січня 2021 року о 00:22 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 9 квітня 2021 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати, винести нову постанову якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, обмежитися усним зауваженням. Крім того, подала доповнення до апеляційної скарги в яких просить провадження закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова судді суду першої інстанції є незаконною. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом. Повідомляє, що вона була депутатом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району, Львівської області та була зобов`язана подати щорічну декларацію за 2019 рік до 1 червня 2020 року. Водночас, відповідно до абзацу 2 п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб`єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої ст. 45 цього закону, у зв`язку із застосуванням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період. Звертає увагу, що вона перебуваючи на самоізоляції карантині вдома не мала можливості подати декларацію за відсутністю справного комп`ютера, ключа-доступу, належної швидкості інтернету необхідної для подання декларації. Зазначає, що суддя суду першої інстанції не надав належної оцінки обставинам які перешкоджали їй вчасно подати декларацію за 2019 рік. Повідомляє, що вина у формі умислу не було доведена матеріалами адміністративної справи чи протоколом. Окрім того зазначає, що жодного умислу на вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не мала, матеріали справи не містять доказів на підтвердження суб`єктивної сторони правопорушення. Повідомляє, що лише висновок НАЗК може бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері запобігання корупції. В протоколі про адміністративне правопорушення щодо неї та в доданих до протоколу документах відсутні інформація чи було дотримано визначених положеннями ст.51-2 ЗУ «Про запобігання корупції», окрім того відсутня інформація чи проводився контроль НАЗК. Додані до протоколу матеріали не містять повідомлення НАЗК, щодо несвоєчасного подання щорічної декларації нею до УСР у ЛО ДСР Національної поліції України. Окрім цього в матеріалах справи відсутні будь-які документи складені НАЗК або були отримані від цього органу. Повідомляє, що особа яка склала протокол про адміністративне правопорушення не зверталася до НАЗК. Контроль за своєчасністю подання декларації нею уповноваженою особою НАЗК не проводився. Зазначає, що роздруківка декларації з сайту НАЗК є неналежним та не допустимим доказом, також там відсутні анкетні дані особи. Разом з цим зазначає, що розуміє свій обов`язок, незважаючи на пропущений з поважних причин строк, без жодного умислу, подала декларацію про доходи за 2019 рік, не усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, не передбачаючи можливість настання негативних наслідків за несвоєчасне подання згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, таким чином діючи необережно. Звертає увагу, що її недбалість не спричинила ніяких негативних наслідків, цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам. Крім того просить врахувати, що з 12 березня 2020 року на території України встановлено карантин, що завадило їй подати вчасно декларацію, правопорушення вчинено вперше, ніколи не притягувалася до адміністративної відповідальності, не мала наміру уникнути фінансового контролю доходів чи приховати відомості щодо майнового стану, щиро розкаюється просить на підставі ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, або закрити провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов наступного висновку. Частиною 1 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до підпункту 1 п. 5 розділу ІІ «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15 липня 2016 року за № 959/29089, щорічна декларація суб`єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року; п. 2-1 розділу XIII ЗУ «Про запобігання корупції» що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 1 червня. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, згідно копії рішення I сесії VII скликання від 14 листопада 2015 року та списку зареєстрованих депутатів Івано-Франківської селищної ради ОСОБА_1 зареєстровано депутатом Івано-Франківської селищної ради, Яворівського району, Львівської області а відтак згідно підпункту «б» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів відповідальності, на яких поширюється дія цього закону. Перевіривши наявні матеріали справи, приходжу до переконання, що висновок судді суду першої інстанції про наявність в діянні ОСОБА_1 , як суб`єкта, на якого покладено обов`язок подавати щорічну декларацію в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року та у 2020 році до 1 червня, що передує року, в якому подається декларація, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим. Даний висновок судді суду першої інстанції в повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким суддею суду першої інстанції, з дотриманням вимог ст. 252 КУпАП, була надана вірна оцінка, в силу положень ст. 251 КУпАП, шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 15 березня 2021 року № 177 (а.с. 2-6), ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого демократичного скликання Івано-Франківської селищної ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, а саме 29 січня 2021 року, о 00год. 22 хв., подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2019 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2019 рік лише 29 січня 2021 року, о 00 год.22 хв., тобто несвоєчасно. Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення підтверджується копією декларації з єдиного державного реєстру декларацій, списком депутатів Івано-Франківської селищної ради та рішенням I сесії VII скликання від 14 листопада 2015 року. Доводи ОСОБА_1 , що контроль за своєчасністю подання декларації не проводився уповноваженою особою НАЗК не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 255 КУпАП уповноважено особа Національного агентства з питань запобігання здійснює контроль та складання протоколів в частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище визначених у ст. 51-3 ЗУ «Про запобігання корупції» до яких депутати селищних рад не відносяться. Доводи апелянта про те, щоособа яка склала протокол про адміністративне правопорушення не зверталася до НАЗК не беруться до уваги суддею апеляційного суду оскільки відповідно до ст. 255 КУпАП особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище) є уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення суддя апеляційного суду враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Водночас, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя суду першої інстанції не в повній мірі урахував дані особи-порушника, характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема те, що у зв`язку з пандемією коронавірусу COVID-19 в Україні складна економічна ситуація, ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, правопорушення вчинила через свою недбалість, щиро розкаялася у вчиненому, а також ураховуючи відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, характер правопорушення, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, що, на думку судді апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Ураховуючи вищенаведене, суддя апеляційного суду вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити. На переконання судді апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд п о с т а н о в и в: постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 9 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - скасувати. На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю та оголосити їй усне зауваження. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.