Постанова 4811 № 446/735/19

Справа № 446/735/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І. Провадження № 22-ц/811/3750/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Жукровської Х.І., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Шубака М.І., Бондаренка Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Костюк У.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про стягнення відсотків за договором банківського вкладу,- встановив: У квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк» про стягнення відсотків за договором банківського вкладу. Вимоги обґрунтовувала тим, що 01.02.2012 між нею та АКІБ "УкрСиббанк" в особі начальника відділення №873 м. Кам`янка-Бузька Азаровою Т.М., укладено договір банківського вкладу (депозит) № НОМЕР_1 строком на 2 місяці з 01.02.2012 по 01.04.2012, із виплатою 20 % річних на перший строк. Гроші у сумі 20000 доларів США нею особисто передані ОСОБА_3 в приміщенні банку для внесення в касу, остання передала їй квитанцію № 38 від 01.02.2012 про внесення готівки. Коли у жовтні-листопаді 2012 року їй стало відомо, що відділення банку у м. Кам`янка-Бузька припинило свою діяльність, а сама керівник ОСОБА_3 виїхала за межі України, вона звернулась до банку із заявою про повернення коштів, проте кошти їй не повернули, так як вона не надала квитанцію про внесення коштів. 15.01.2016 вона звернулась до Камянка-Бузького районного суду про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу. 23.12.2016 рішенням по справі позовні вимоги задоволено частково, стягнуто в її користь відсотки за період з 08.02.2012 по 22.12.2016 у розмірі 19572,60 доларів США. В подальшому, Верховний Суд змінив рішення Кам`янка-Бузького районного суду та стягнув на її користь 4667 доларів США процентів за користування кредитом, зменшивши суму нарахованих відсотків. За таких обставин, враховуючи рішення Верховного Суду, звернулася із новим позовом про стягнення з АТ «УкрСибабанк» відсотків за користування вкладом з 08.02.2012 по 22.06.2018 в сумі 29293,32 доларів США. З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути відсотки за користування вкладом з 02.05.2013 по 18.06.2018 на загальну суму 16475,76 доларів США. Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за банківським вкладом задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 12 972,01 доларів США відсотків за договором банківського вкладу. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь держави 3414,06 грн. судового збору. Рішення суду оскаржили представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 та відповідач АТ «УкрСиббанк». В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 вважає рішення незаконним та необґрунтованим, на думку апелянта, при ухваленні рішення суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які частково не відповідають обставинам вказаної справи. Апелянт вважає, що суд дав правильну оцінку спірним правовідносинам, однак безпідставно прийняв розрахунок процентів, наданий АТ «УкрСиббанк» та без зазначення мотивів відхилив розрахунок процентів за користування вкладом, поданий позивачкою. Згідно із наданим позивачкою розрахунком, за період з 02.05.2013 по 18.06.2018 відповідач повинен нарахувати проценти за користування банківським вкладом в сумі 31381,36 доларів США, однак, враховуючи те, що банком виплачені проценти за вказаний період в сумі 14905,60 доларів США, відтак підлягає стягненню різниця в сумі 16475,76 доларів США. Крім цього, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що із визначеної суми необхідно вирахувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, оскільки це суперечить положенням ст. 164.2.14 Податкового кодексу України. Просить змінити рішення Кам`янка-Бузького районного суду від 16 листопада 2020 року, стягнувши з відповідача АТ «Укрсиббанк» в користь позивачки ОСОБА_2 проценти в сумі 16475,76 доларів США. В апеляційній скарзі представник відповідача АТ «УкрСиббанк» не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає таке незаконним, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права та на підставі висновків суду, які не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги та не задоволив заяву представника банку про застосування наслідків спливу позовної давності, при цьому місцевий суд безпідставно вважав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності. На думку апелянт, перебіг строку позовної давності для стягнення відсотків за договором банківського вкладу починається з 01 квітня 2012 року або з 15 січня 2016 року (дата підписання позовної заяви ОСОБА_2 по справі № 446/155/16-ц). Заяву про застосування наслідків спливу позовної давності представником відповідача подано 16 серпня 2019 року, відтак зазначене є підставою для відмови у позові. Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги у справі фактично зводяться до питання відшкодування шкоди, завданої позивачці внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого колишнім начальником відділення № 873 АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 , яка засуджена вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року по справі № 446/1916/16. Таким чином, незаконне заволодіння ОСОБА_3 коштами позивачки в сумі 20000 доларів США є шкодою, спричиненою внаслідок кримінального правопорушення, у зв`язку із чим, правовідносини між позивачкою та відповідачем АТ «УкрСиббанк» мають розцінюватися як деліктні, а не як договірні. Просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду від 16 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку із спливом позовної давності та фактичним відшкодуванням банком реальної шкоди. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно вказано період щодо стягнення процентів за користування вкладом з 02.05.2013 по 18.06.2018, оскільки предметом розгляду Кам`янка-Бузького районного суду у справі № 446/155/16-ц були заявлені позивачкою вимоги щодо стягнення процентів за банківським вкладом з моменту укладення договору, а саме 01.02.2012 та по 01.05.2013, відтак щодо даного періоду прийнято судове рішення. В свою чергу, суд першої інстанції відхилив розрахунок суми нарахованих процентів за даний період, наданий стороною позивача, натомість прийняв до уваги розрахунок наданий представником АТ «Уксиббанк», проведений з урахуванням ставки передбаченої п 1.4. Договору, а саме 20 % річних, а також суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з якого вбачається, що сума процентів за період з 02.05.2013 по 18.12.2018 становить 12972,01 доларів США, а тому саме в такій сумі стягнув проценти по вкладу. При цьому, суд не застосував наслідки спливу позовної давності відповідно до поданої заяви представником відповідача, врахувавши те, що АТ «Укрсиббанк» оспорювало факт укладення договору банківського вкладу з позивачем, ці обставини істотно утруднювали своєчасне подання позову про стягнення процентів за договором, відтак суд вважав причину пропуску позовної давності поважною. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2012 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозит) № НОМЕР_1 USD, за умовами п. 1.1. якого банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти (вклад) та зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Пунктом 1.3. цього договору визначено, що вкладник вносить/розміщує на вкладний рахунок суму 20 000 доларів США на строк зберігання з 01.02.2012р. до 01.04.2012р., що є також строком дії договору. У п. 1.4. цього договору встановлено процентну ставку у розмірі 20% річних (т. 1 а.с. 10-12). Відповідно до квитанції № 38 про внесення готівки від 01.02.2012р. ОСОБА_2 внесла до банку отримувача АТ "УкрСиббанк" 20000 доларів США. АТ «УкрСиббанк» заперечував укладення із позивачкою ОСОБА_2 договору банківського вкладу, оскільки кошти на рахунок банку не поступали, а договір підписаний на підставі довіреності, яка припинила дію. 22.01.2016 ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Укрсиббанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за банківським вкладом. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23.12.2016, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) № 2630616913718463 від 01.02.2012 у розмірі 20000 доларів США, а також відсотки за користування вкладом в розмірі 19572,60 євро, а разом 39572,60 доларів США, що еквівалентно 1040205,87 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено (т. 1 а.с.13-15) Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2020 рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року в частині стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 процентів за користування вкладом змінено, зменшивши їх розмір з 19572,60 доларів США до 4667 доларів США. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 130-134) 19.06.2018 АТ «Укрсиббанк» перерахував ОСОБА_2 39572,60 доларів США, з яких 20000 доларів США сума вкладу та 19572,60 доларів США відсотки за користування вкладом. За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Вклад (депозит) це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»). Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав. У справі, яка переглядається, встановлено, що згідно з умовами договору банківського вкладу від 01 лютого 2012 року вкладник вносить/розміщує на вкладний рахунок суму 20000 доларів США на строк зберігання з 01 лютого 2012 року по 01 квітня 2012 року, що є також строком дії договору. У разі, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в дату повернення, то з цієї дати дія Договору продовжується на такий самий строк зберігання. В цьому разі датою повернення вважається остання дата строку, на який було продовжено дію договору (п. 1

3. Договору). За час зберігання та користування коштами Банк нараховує у виплачує вкладнику проценти на суму вкладу. Процентна ставка встановлюється в розмірі 20% річних, і може змінюватися згідно умов цього договору. Проценти нараховуються від дня, наступною за датою внесення, до дня, що передує даті повернення. У разі дострокового розірвання договору проценти нараховуються до дня, який передує дню розірвання договору (п. 1.4 договору). Вкладний рахунок закривається банком після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового припинення/розірвання та повернення коштів вкладникові чи списання їх з рахунок за інших підстав. Після закінчення строку дії договору, кошти повертаються на рахунок № НОМЕР_2 , або сплачуються готівкою через касу банку (п. 1.6. договору). У разі не визначення вкладником рахунку для повернення коштів або неотримання банком заяви вкладника щодо розпорядження коштами або неотримання вкладником коштів за інших підстав, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу. У цьому разі банк змінює рахунок обліку коштів, згідно вимог нормативно-правових актів НБУ, але це не позбавляє вкладника можливості при першій вимозі отримати кошти банку. За час перебування коштів на вкладі на вимогу, банк нараховує проценти, за ставкою, що встановлюється для вкладів на вимогу (п. 1.7. договору). Судом встановлено, що листом від 15.04.2013 ОСОБА_2 звернулася до голови правління АКІБ "УкрСиббанк" із проханням повернути їй кошти за договором банківського вкладу та виконання його умов зі сторони банку. У відповіді ПАТ "УкрСиббанк" від 03.03.2016 №57-2-2/0610 банк повідомив заявника, що 01.02.2012 не здійснювалась операція з внесення 20000,00 доларів США коштів ОСОБА_2 в касу відділення №873 АТ "УкрСиббанк" у м. Кам`янка-Бузька та номер рахунку банківського вкладу № НОМЕР_3 не відкривався в банку, згідно облікових даних. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» суму банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозит) № 2630616913718463 від 01.02.2012 у розмірі 20000 доларів США, у рішенні від 23 грудня 2016 року по справі № 446/155/16 Кам`янко-Бузький районний суд Львівської області, з висновками якого в цій частині погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, зазначив, що ОСОБА_2 на підставі належних та допустимих доказів доведено факт, як укладення з нею договору банківського вкладу, так і факт внесення нею коштів до каси банку, відтак суд не вбачав підстав для кваліфікації такого правочину, як нікчемного. Також, суд відзначив, що ОСОБА_2 надала суду договір банківського вкладу та квитанцію про внесення коштів, такі докази не спростовано стороною відповідача, зокрема, щодо довідки банку про відсутність даних про банківську операцію з внесення коштів ОСОБА_2 та не відкриття відповідного рахунку, суд вважав, що така свідчить про невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу, при цьому покликався на правовий висновок, викладений у Постанові Верховного суду України від 25.04.2012 №6-20цс12. На переконання колегії суддів, зазначені обставини спростовують доводи апелянта АТ «УкрСиббанк» про те, що незаконне заволодіння ОСОБА_3 коштами позивачки в сумі 20000 доларів США є шкодою, спричиненою внаслідок кримінального правопорушення, у зв`язку із чим, правовідносини між позивачкою та відповідачем АТ «УкрСиббанк» мають розцінюватися як деліктні, а не як договірні, оскільки після того, як вкладник на підставі договору банківського вкладу передав гроші уповноваженій особі банку, власником грошей став банк, а тому в разі їх викрадення шкоду завдано банку, а не вкладнику, при цьому вкладник повинен вимагати від банку не відшкодування шкоди, а виконання обов`язку за договором банківського вкладу повернення суми вкладу та процентів за користування ним. В свою чергу, змінюючи у відповідній частині рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року, Верховний Суд в ухвалі від 25.03.2020 зазначив, що стягуючи проценти за користування вкладом у розмірі 19572,60 доларів США, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зміст позовних вимог, відповідно до якого позивач просив стягнути проценти у розмірі 4 667 доларів США, нарахованих за період з 01 лютого 2012 року по 01 травня 2013 року, при цьому даних про збільшення позивачем розміру позовних вимог матеріали справи не містять. З огляду на вищевикладене, оскільки вимог про стягнення процентів за користування вкладом у розмірі 19572,60 доларів США позивачем не заявлялось, а лише ставилося питання щодо стягнення процентів у розмірі 4667 доларів США, Верховний Суд вказав, що суди вийшли за межі заявлених позивачем вимог, самостійно змінивши предмет позову, що є неприпустимим, відтак розмір стягнутої з відповідача на користь позивача суми заборгованості за процентами зменшено з 19 572,60 доларів США до 4 667 доларів США. З врахуванням того, що у справі № 446/155/16 вирішувалося питання про стягнення процентів за банківським вкладом з моменту укладення договору 01.02.2012 по 01.05.2013, а також, беручи до угави те, що згідно із п. 1.4. договору банківського вкладу № 2630616913718463 від 01.02.2012, за час зберігання та користування коштами Банк нараховує та виплачує вкладнику проценти на суму вкладу, при цьому проценти нараховуються від дня, наступною за датою внесення, до дня, що передує даті повернення, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що у даній справі необхідно вирішувати питання про стягнення процентів за користування вкладом за період з 02.05.2013 по 18.06.2018 (дата сплати АТ «Укрсиббанк» вкладнику ОСОБА_2 39572,60 доларів США, в тому числі суми вкладу 20000 доларів США). Що стосується доводів апелянта ОСОБА_1 про безпідставне прийняття судом першої інстанції розрахунку процентів, наданого АТ «УкрСиббанк» та відхилення розрахунку процентів за користування вкладом, поданого позивачкою, колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Згідно із ч. 5 ст. 1261 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч. 6 ст. 1261 ЦК України). Згідно із наданим позивачкою розрахунком, за період з 02.05.2013 по 18.06.2018 відповідач повинен нарахувати проценти за користування банківським вкладом в сумі 31381,36 доларів США, однак, враховуючи те, що банком виплачені проценти за вказаний період в сумі 14905,60 доларів США, позивачка просила про стягнення різниці в сумі 16475,76 доларів США. Як зазначено вище, суд першої інстанції відхилив розрахунок суми нарахованих процентів за даний період, наданий стороною позивача, натомість прийняв до уваги розрахунок, наданий представником АТ «Уксиббанк», проведений з урахуванням ставки передбаченої п 1.4. Договору, а саме 20 % річних, а також суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з якого вбачається, що сума процентів за період з 02.05.2013 по 18.12.2018 становить 12972,01 доларів США, а тому саме в такій сумі стягнув проценти по вкладу. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що проценти в сумі 12972,01 долари США, згідно із розрахунком АТ «УкрСиббанк», нараховані із відсоткової ставки в розмірі облікової ставки НБУ, а не відсоткової ставки 20% річних, передбаченої п. 1.4. договору банківського вкладу. Натомість, відповідно до розрахунку процентів із врахуванням відсоткової ставки 20% річних, передбаченої п. 1.4 договору банківського вкладу від 01.02.2012, за період з 02.05.2013 по 18.06.2018 загальний розмір процентів складає 20515,07 доларів США, а з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, розмір процентів становить 17482,41 доларів США. Згідно із п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 вказаного Кодексу встановлено, що термін «пасивні доходи» означає, зокрема доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. Доходи у вигляді процентів оподатковуються податком на доходи фізичних осіб згідно із нормами п. 170.4 ст. 170 Кодексу. Відповідно до п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування. Крім того, згідно з п. 16? підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оподаткування доходів військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка збору становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Враховуючи викладене вище, доходи платника податку у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за відповідною ставкою і військовим збором за ставкою 1,5 відсотка, що спростовує відповідні доводи апелянта ОСОБА_1 . В свою чергу, частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не вправі змінювати заявлені позивачем вимоги, предмет та підстави позову. З огляду на вищевикладене, оскільки у заяві про зменшення позовних вимог, а також в апеляційній скарзі сторона позивача просить стягнути з відповідача АТ «Укрсиббанк» в користь позивачки ОСОБА_2 проценти в сумі 16475,76 доларів США, при цьому вказаний розмір процентів є меншим від розміру процентів із з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в сумі 17482,41 доларів США, відтак рішення суду першої інстанції необхідно змінити, збільшити розмір стягнутої заборгованості за процентами з 12972,01 доларів США до 16475,76 доларів США. Доводи апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк» з приводу незастосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, спростовано висновками суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішення, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду. Зокрема, відповідно до статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ст.267 ЦК України). Колегія суддів звертає увагу, що рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року, яким стягнуто основну суму депозиту в розмірі 20000 доларів США, набрало законної сили після перегляду в суді апеляційної інстанції ухваленням постанови Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року, відтак звернення до суду із даним позовом у квітні 2019 року про стягнення відсотків за користування вкладом з 02.05.2013 по 18.06.2018 на загальну суму 16475,76 доларів США дає підстави для висновку про поважність причин пропуску позовної давності до вимог, які стосуються періоду з квітня 2013 року по квітень 2016 року. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року змінити, збільшити розмір стягнутої з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в користь ОСОБА_2 заборгованості за відсотками за договором банківського вкладу з 12972,01 доларів США до 16475,76 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять доларів США сімдесят шість центів). Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк