Постанова 4824 № 760/1364/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/1364/21 Апеляційне провадження №33/824/2178/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, В С Т А Н О В И В : Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн, і стягнуто на користь держави судовий збір - 454 грн. На обґрунтування ухваленої постанови місцевий суд, зокрема, зазначив наступне. 17 вересня 2020 року у пункті пропуску «Виступовичі» м/п «Овруч» Київської митниці Держмитслужби під час проведення митного контролю ОСОБА_1 , що слідував пасажиром на рейсовому автобусі NEOPLAN сполученням Київ-Рига, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС) встановлено, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 тимчасово ввіз на митну територію України для особистого користування через зону діяльності Північної митниці п/п Нові Яриловичі-Нова Гута в митному режимі «тимчасове ввезення до 60 днів» автомобіль марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 . Отже, ОСОБА_1 повинен був вивезти автомобіль марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , за межі митної території України у строк до 14 лютого 2015 року, однак не здійснив цього і на даний час. До митних органів з метою продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу ОСОБА_1 не звертався, документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, не подавав, транспортний засіб у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування не поміщав. 31 липня 2017 року постановою у справі про порушення митних правил №0499/10200/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, за перевищення строку тимчасового ввезення автомобіля марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 більше ніж на десять діб, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 гривень. З 22 серпня 2019 року набрали чинності зміни до статті 481 Митного кодексу України, згідно із Законами України від 08.11.2018 р. №2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», та від 16.05.2019 р. №2725-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги». Статтю 481 МК України було викладено у новій редакції, а частиною 6 цієї ж статті було встановлено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування. Незважаючи на прийняття і набрання чинності законом, який диференціював перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів і посилив відповідальність в залежності від конкретного строку перевищення, ОСОБА_1 до часу складення протоколу 17 вересня 2020 року своє зобов`язання не виконав і продовжив протиправну бездіяльність. Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом. Таким чином, судом встановлено, що громадянином України ОСОБА_1 перевищено строк тимчасового ввезення на митну територію України автомобіля марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , більше ніж на тридцять діб. З огляду на викладене, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України. Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема протоколом про порушення митних правил №19341509/10000/20 від 17 вересня 2020 року (а.с.1-4), витягом ЄАІС, відповідно до якого транспортний засіб був ввезений на територію України 16.12.2014 року, а також поясненнями ОСОБА_1 , який вказав, що дійсно не вивіз транспортний засіб через ДТП, внаслідок чого автомобіль було повністю пошкоджено, а транспортний засіб здав на металобрухт. Доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо відсутності складу адміністративного правопорушення суд оцінює критично і розцінює їх як спосіб її захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Також суд не може погодитися із твердженням ОСОБА_1 про те, що він вже притягувався до відповідальності за аналогічне правопорушення 31 липня 2017 року, адже диспозиції ч.3 ст.481 МК України (в редакції Закону №4915-VI від 07.06.2012) та ч. 6 ст. 481 МК України є різними. Санкція статті, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачає накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність, необхідно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд вважає неможливим застосування конфіскації, оскільки місцезнаходження транспортного засобу не встановлено. Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2021 року становить 454 грн. Правовими підставами для ухвалення судового рішення місцевий суд зазначив положення ч. 1 ст. 103 МК України, абз. 4 ч. 3 ст. 380, ч.ч. 5, 6 ст. 380 МК України (в редакції Закону № 4915-VI від 07.06.2012), ст. 481 МК України ( у відповідній редакції ). Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк апеляційного оскарження постанови, яку скасувати і закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на поважність причин пропуску її оскарження та вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою, яка винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 58, 61, 62 Конституції України, ст.ст. 72, 77, 242 КАС України, ст.ст. 7, 9, 10, 11, 247, 283, 284, 289 КУпАП, ст.ст. 3, 458, 481, 486, 489 МК України, а справа розглянута необ`єктивно та упереджено, без з`ясування дійсних обставин справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови, дослідивши докази по справі, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено місцевим судом, з чим погоджується і суд другої інстанції, 17 вересня 2020 року у пункті пропуску «Виступовичі» м/п «Овруч» Київської митниці Держмитслужби під час проведення митного контролю ОСОБА_1 , що слідував пасажиром на рейсовому автобусі NEOPLAN сполученням Київ-Рига, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС) встановлено, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 тимчасово ввіз на митну територію України для особистого користування через зону діяльності Північної митниці п/п Нові Яриловичі-Нова Гута в митному режимі «тимчасове ввезення до 60 днів» автомобіль марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 . При цьому, ОСОБА_1 повинен був вивезти автомобіль марки «AUDI B5», р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , за межі митної території України у строк до 14 лютого 2015 року, однак не здійснив цього і на даний час. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, протоколом про порушення митних правил №1509/10000/20, доповідною запискою, протоколом опитування в справі про порушення митних правил №1509/10000/20, інформацією про порушення митних правил, постановою в справі про порушення митних правил №0499/10200/17, протоколом про порушення митних правил №0499/10200/17, поясненнями ОСОБА_1 , зобов`язанням про вивезення транспортного засобу ( а.с. 1-4, 6, 12, 13-16, 19-20, 31, 36, 41-42 ). А тому, посилання правопорушника на незаконність та необґрунтованість постанови, яка винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, як зазначає ОСОБА_1 , ст.ст. 58, 61, 62 Конституції України, ст.ст. 72, 77, 242 КАС України, ст.ст. 7, 9, 10, 11, 247, 283, 284, 289 КУпАП, ст.ст. 3, 458, 481, 486, 489 МК України, а справа розглянута необ`єктивно та упереджено, без з`ясування дійсних обставин справи, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються зазначеними доказами по справі, яким місцевий суд дав належну оцінку згідно положень ст.ст. 251, 252 КУпАП. Твердження апелянта про притягнення його до адміністративної відповідальності 31 липня 2017 року, що є підставою, як він вважає, для звільнення відповідальності за ч. 6 ст. 481 КУпАП, на переконання апеляційного суду, спростовується зазначеними доказами по справі та не свідчить про обґрунтованість заявлених апеляційних вимог, оскільки скоєне ним адміністративне правопорушення є продовжуваним і містить склад діяння, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України. Відтак, на підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог ч. 6 ст. 481 МК України, ст.ст. 34, 35, 245, 246, 248, 249, 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при винесенні постанови, що свідчить про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог. Суд апеляційної інстанції, при цьому, вважає за необхідне поновити апелянту строк оскарження зазначеної постанови з огляду на поважність причин його пропуску та необхідність дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи викладене та керуючись ч. 6 ст. 481 МК України, ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Сержанюк