Постанова 4857 № 460/3692/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3692/20 пров. № А/857/5175/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р., представника позивача Сангрик Т.М., представника відповідача Денисюк О.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства «Дубровицьке хлібоприймальне підприємство», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Дубровицькому районі Рівненської області про стягнення коштів,- суддя (судді) в суді першої інстанції Жуковська Л.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 22 травня 2020 року Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дубровицьке хлібоприймальне підприємство», в якому просило стягнути кошти за простроченою заборгованістю за фінансовою допомогою основний борг в сумі 755897,00 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року заяву про винесення додаткового рішення задовольнити повністю. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням складності справи та наданих відповідачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, вартість послуг адвоката є цілком обґрунтованою та є співмірною з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 05 червня 2020 року. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивачем не надіслано ні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, ні доказів долучених до неї, а тому порушено принцип рівності учасників справи, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі та позбавлено контролюючий орган передбаченої можливості подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Дана справа не потребує значних затрат часу адвоката та правового аналізу наданих клієнтом документів, як зазначено заявником. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені. Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про співмірність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з наданими послугами. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Частинами першою та другою статті 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України). За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.002189. З матеріалів справи слідує, що 24 грудня 2020 року представником відповідача до суду першої інстанції подано клопотання про винесення додаткового рішення, до якого додано квитанцію про направлення даного клопотання з додатками іншим учасникам справи, копію договору від 05 червня 2020 року про надання правової допомоги, копію виписки з ЄДРПОУ по Адвокатському бюро «Руслана Камінського», копію акту приймання-передачі наданих послуг № 18/12-1 від 18 грудня 2020 року, копію рахунку № 18/12-1 від 18 грудня 2020 року, копію меморіального ордеру № 576 від 18 грудня 2020 року про оплату за надану правову допомогу, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 847 від 01 грудня 2011 року, копію виписки з банківського рахунку Адвокатського бюро «Руслана Камінського» (том 1 а.с.172-187). З огляду на долучену до клопотання квитанцію про направлення даного клопотання з додатками іншим учасникам справи, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про не надісланння заявником ні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, ні доказів долучених до неї (том 1 а.с.187). Згідно наявної в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги від 05 червня 2020 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Дубровицьке хлібоприймальне підприємство» (Замовник) та Адвокатським бюром «Руслана Камінського» (Виконавець), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобовязується надати Замовнику правову допомогу, з представництва інтересів Замовника, у Рівненському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, при розгляді справи № 460/3692/20 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства «Дубровицьке хлібоприймальне підприємство» про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за фінансову допомогу (п.1.1). Вартість наданих послуг, передбачених в п. 1.1 цього Договору, (гонорар) встановлюється з розрахунку 1000,00 грн за 1 годину роботи адвоката, які Замовник оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, що фіксується в підписаних актах про надання правничої допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ. Кількість витрачених виконавцем годин та детальний перелік виконаних робіт фіксується Сторонами в актах про надання правничої допомоги (п.4.1). При вирішенні даного питання, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно із ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частинами 4, 5 ст. 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: ордер про надання правової допомоги серії РН-559 № 91 від 12 червня 2020 року (том 1 а.с.105а), договір про надання правничої допомоги від 05 червня 2020 року (том 1 а.с.177-178), виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.179-180), акт приймання передачі наданих послуг № 18/12-1 від 18 грудня 2020 року (том 1 а.с.181-182), рахунок на оплату послуг № 18/12-1 від 18 грудня 2020 року на суму 10000,00 грн та меморіальний ордер № 576 від 18 грудня 2020 року на суму 10000,00грн (том 1 а.с.184). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 18/12-1 від 18 грудня 2020 року загальна вартість наданих адвокатом Камінським Р.І. послуг по Договору становить 10000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, вартість послуг адвоката є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2020 року є обґрунтованою. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції на користь відповідача обгрунтовано стягнуто документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, оскільки такі відповідають наявним у справі доказам. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 460/3692/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.