Постанова 4857 № 380/1594/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1594/21 пров. № А/857/7725/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі №380/1594/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Сидор Н.Т., розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 22.03.2021р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною дій та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Стверджуючи, що має відповідний вік, трудовий та страховий стаж, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.12.2020 №237, №238. У зв`язку з цим 18.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у порядку, передбаченому п. п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.01.2021 №307 позивачу протиправно, на його думку, відмовлено у призначенні (перерахунку) пенсії за віком. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №307 від 25.01.2021 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.12.2020 №237, №238, починаючи з 18.01.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначає виключно право на призначення пенсії та не передбачає права на перерахунок пенсії державним службовцям. А пенсія позивачу відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-ХІІ вже призначена з урахування довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавки за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається лише за призначенням пенсії. Крім того судом першої інстанції не взято до уваги, що переведення позивача на пенсію відповідно до норм Закону України «Про державну службу» є недоцільним, оскільки розмір пенсії, розрахований за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є більшим. Отже законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливості її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, немає правових підстав для здійснення такого перерахунку. З урахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно з Протоколом №149659 від 19.01.2011 позивачу, ОСОБА_1 , з 30.12.2010 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 19.12.1993. Відповідно до Розпорядження №149659 від 11.12.2017 позивача з 29.11.2017 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 18.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у порядку, передбаченому п. п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015. До заяви про перерахунок пенсії позивач додав довідку №237 від 09.12.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку № 238 від 09.12.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видані Державною службою фінансового моніторингу України. 25.01.2021 за результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №307 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» ОСОБА_1 . У вказаному рішенні відповідач покликається на те, що заявнику з 30.12.2010 призначено пенсію за Законом України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-ХІІ, з 29.11.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відповідач протиправно відмовив позивачу у задоволенні заяви про переведення його на пенсію за віком відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІ. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІта актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Тобто, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статтею 37 Законом №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Таким чином, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Як слідує з матеріалів справи, трудовий стаж позивача на державній службі становить 25 років 1 місяць 2 дні, позивач досяг віку, визначеного законом та має відповідний страховий стаж. Відповідач вказаного не заперечує. Водночас зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 є те, що позивачу вже призначалась пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993. Однак, у п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, на підставі якого позивач просить призначити йому пенсію за віком, відсутня умова, що право одержують державні службовці, якщо раніше їм не призначалась пенсія за попереднім Законом України «Про державну службу». З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.12.2020 №237, №238, починаючи з 18.01.2021, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі №380/1594/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 24.05.2021р.