Постанова 4856 № 560/8266/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8266/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 25 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №5 від 25 вересня 2020 року, про відмову в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в ліквідованому ПАТ "Кам`янець-Подільське АТП-16808" з 05 травня 1987 року по 22 листопада 1999 року, що становить 12 років 6 місяців та 17 днів та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах 12 років 6 місяців 17 днів роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту згідно з записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками, призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 4 квітня 2020 року; - стягнути з відповідача витрати по справлянню судового збору в сумі 840,80 грн. та на оплату професійної правничої допомоги - 3000,00 грн. згідно з договором та актом виконаних робіт, що буде в повному обсязі наданий після завершення розгляду справи в суді першої інстанції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки 4 квітня 2020 року виповнилось 55 років і позивач працював водієм міського пасажирського транспорту з 05 травня 1987 року по 22 листопада 1999 року, тобто мав стаж роботи більший як 12 років і 6 міс. за даною посадою, а саме: 12 років б місяців 17 днів. Позивач також вказує, що підприємство, де він здобув пільговий стаж, - ПАТ "Кам`янець-Подільське АТП-16808", на даний час ліквідоване в процедурі банкрутства і виключене з державного реєстру. В підтвердження необхідного трудового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , архівну довідку про посади, які займав в Кам`янець-Подільському АТП 22011, АТП - 16808, ПАТ АТП 16808 до його ліквідації, архівну довідку про нараховані суми заробітної плати. Проте, листом від 01 жовтня 2020 року № 2200-0301-8/43225 відповідач повідомив про відмову у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в ліквідованому Кам`янець-Подільському АТП 16808 з 05 червня 1987 року по 17 лютого 2014 року, оскільки у наявних документах відсутні відомості про зайнятість на міських пасажирських перевезеннях. Позивач також вказує на те, що будь-яких повідомлень про необхідність подання додаткових документів щодо підтвердження пільгового стажу роботи відповідач не надсилав та прийняв рішення без участі позивача. Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Рішенням від 25 вересня 2020 року №5 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 05 червня 1987 року по 17 лютого 2014 року на посаді водія міського пасажирського транспорту в Кам`янець-Подільському АТП-16808, оскільки відсутні відомості про зайнятість на міських пасажирських перевезеннях. Листом від 01 жовтня 2020 року №2200-0301-8/43225 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами та враховує наступне. Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до норм статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Питання, що пов`язані з пенсійним забезпеченням врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-1V), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Положеннями пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. Відповідно до статті62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За змістом пунктів 1, 3, 20 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином, необхідність підтвердження трудового стажу уточнюючими довідками, первинними документами, виникає виключно у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював на посаді водія міського пасажирського автобуса з 05 травня 1987 року по 22 листопада 1999 року у Кам`янець-Подільському АТП-16808. Вказаний період трудового стажу позивача належним чином підтверджений записами трудової книжки, внесеними відповідно до вимог трудового законодавства, тому не потребує підтвердження іншими первинними документами. Водночас, період роботи позивача на посаді водія міського пасажирського автобуса у спірний період у Кам`янець-Подільському АТП-16808 підтверджується довідкою архівної установи за формою Т-2 №537/05-03 від 13 березня 2020 року, в якій зазначається про переведення позивача водієм в автоколону №1 з попереднім проходженням стажування в спеціалізовану автоколону №1 на автобусі "Ікарус", державний номер 46-54 на підставі поданої ним заяви, а також листком проходження вказаного стажування, в якому зазначається про номер наказу проходження стажування, висновок щодо проходження стажування, номер наступного наказу №71 від 25 травня 87 року про допуск до самостійного управління автобусом з закріпленням автобусу № 87-81 за ОСОБА_1 , а на звороті даного листа вказується висновок: "Допустити до самостійної роботи на автобусі Ікарус державний номер 87-81 міські перевезення. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, видана позивачу, про уточнюючий характер роботи за підписом керівника підприємства, засвідчена печаткою, що відповідно до вищенаведеного наказу №62-к підтверджує, що з 05 травня 1987 року до 22 листопада 1999 року він працював водієм міського пасажирського транспорту. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З матеріалів справи підтверджується, що загальний стаж роботи позивача становить 30 років 03 місяці, в тому числі пільговий стаж понад 12 років 6 місяців. Станом на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивачу виповнилось 55 років, при цьому звернувся позивач за призначенням пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. З огляду на зазначене слідує, що позивач дотримав усі вимоги, передбачені законом для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки загальний стаж роботи позивача становить 30 років 03 місяці, в тому числі пільговий понад 12 років і 6 місяців, що підтверджено записами трудової книжки та архівними довідками, а на момент звернення із заявою про призначення пільгової пенсії позивачу виповнилось 55 років, отже суд вважає, що зазначені данні відповідають вимогам пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, відтак позивач має право на зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи з 05 травня 1987 року по 22 листопада 1999 року на посаді водія міського пасажирського автобуса у Кам`янець-Подільському АТП-16808, а також на призначення пенсії на пільгових умовах, тому даний адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині повернення судових витрат на професійну правничу допомогу, та враховуючи заперечення викладені апелянтом в цій частині колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1, п.п.1,3 частини 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертиз. Згідно з положеннями ч.1-5 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між адвокатом Коробей Тетяною Дмитрівною та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 17 листопада 2020 року №21/20, де зазначено, що гонорар за виконання робіт (наданих послуг) становить 3000,00 грн. На підтвердження вчинених дій позивачем подано до матеріалів позовної заяви прибутковий касовий ордер від 17 листопада 2020 року, згідно якого встановлено факт оплати коштів позивачем в сумі 3000,00 грн., адвокату Коробей Т.Д. Згідно з положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились. Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв`язку із задоволенням позову, загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 3840,80 грн., що складається з витрат на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.