Постанова 4814 № 524/773/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/773/20 Номер провадження 22-ц/814/1220/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2021 року (повний текст рішення складено 02 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна. В обґрунтування позову зазначала, що вона та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка - ОСОБА_3 . 25 квітня 2012 року між сторонами було укладено шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася молодша дочка - ОСОБА_4 . 23 листопада 2015 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області. В період спільного проживання сторонами придбавались автомобілі: у 2007 році - Volkswagen Bora за 7000,00 доларів США, на придбання якого ОСОБА_2 оформлювала кредит на своє ім`я на суму 150 000,00 грн; наприкінці 2007 року вони придбали автомобіль Volkswagen Jetta за 26 000,00 доларів США, який був проданий в 2009 році; у 2010 році вони купили з автосалону «TOYOTA» автомобіль TOYOTA CAMRY, 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, який був оформлений на ім`я ОСОБА_1 . Оскільки поділити спільне майно з відповідачем в порядку досудового врегулювання спору не вдалося, просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року по 25 квітня 2012 року, та поділити спільне майно подружжя, автомобіль TOYOTA CAMRY, 2009 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом стягнення з ОСОБА_1 на її користь вартості 1/2 частини автомобіля у сумі 164 900,00 грн, залишивши в користування спірний автомобіль ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 25 квітня 2012 року. Визнано автомобіль Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину транспортного засобу. Поділено автомобіль між сторонами наступним чином: виділити автомобіль Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у власність ОСОБА_1 , та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 164 900,00 грн. Після сплати ОСОБА_1 компенсації право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля буде припинено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 649,00 грн та 420,40 грн, а всього 2 069,40 грн. Вимоги, які зазначені в апеляційній сказі З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач - ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Позиція учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. На обґрунтування своїм вимог відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на доказах, які були подані позивачем з порушенням передбаченої процесуальним законодавством процедури, а саме з порушенням строків для подачі доказів. Порушена також процедура звернення до суду із заявою про виклик свідка. Наголошується, що позивачем пропущений строк позовної давності, який розпочинається із моменту придбання спірного автомобіля і закінчився у 2013 році. Також зазначає, що при розірванні зареєстрованого шлюбу позивача з відповідачем в рішенні суду вказано, що питання поділу майна на даний час відсутнє. Судом встановлено факт проживання позивача з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки на загальних голослівних показах свідків, фотографіях, які не мають доказового значення по справі та припущеннях, що є неправомірним. Також судом не було встановлено факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю між сторонами даної цивільної справи. На думку скаржника, вартість спірного автомобіля є завищеною. Узагальнені доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін. Вважає непогодження скаржника з оскаржуваним рішенням необґрунтованим, недоведеним та юридично неспроможним. Вказує про неправильне визначення відповідачем початку строку позовної давності, що не узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. Щодо явки та позиції сторін в суді апеляційної інстанції Позивачем та представником позивача до суду апеляційної інстанції були подані заяви про проведення розгляду справи без їх участі. Прохали відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача з підстав, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач та його представник - адвокат Остахов П.В. у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали та прохали їх задовольнити надавши додаткові письмові та усні пояснення по справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо залучення нових доказів у суді апеляційної інстанції В прохальній частині апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання щодо залучення нових доказів та їх дослідження по справі, що, на думку, відповідача підтверджують доводи, викладені в апеляційній скарзі. Дане клопотання мотивовано тим, що дані докази не були залучені в суді першої інстанції з поважних причин, а саме через юридичну необізнаність відповідача та його впевненість у достатності доказів у справі для відмови позивачу у позові. Деякі документи були отриманні після винесення оскаржуваного рішення. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, колегія суддів вбачає, що неподання додаткових доказів відповідачем до суду першої інстанції не пов`язане з об`єктивними причинами, що перешкоджали йому у здійсненні відповідної процесуальної дії, тому підстави для задоволення даного клопотання відсутні. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли шлюб між батьками не було зареєстровано, та ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час народження молодшої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який вони зареєстрували 25 квітня 2012 року. У період з 2007 року по 2010 рік включно на ім`я ОСОБА_1 було придбано кілька автомобілів - у 2007 році Volkswagen Bora за 7000,00 доларів США, який невдовзі було продано та придбано автомобіль Volkswagen Jetta за 26 000,00 доларів США. Цей автомобіль після ДТП було продано у 2009 році та у 2010 році придбано спірний автомобіль TOYOTA CAMRY, 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який до цього часу перебуває у користуванні відповідача. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2015 року (справа № 524/6167/15) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. У період з 2003 року по 25 квітня 2012 року ні позивач, ні відповідач у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не перебували. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 працювали та мали стабільні доходи. У 2005 році ОСОБА_2 отримувала кредит в сумі 150 000,00 грн у ПАТ «Укрсоцбанк» на поточні потреби (а.с. 42). У 2006 році ОСОБА_1 отримував кредит у ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 125 000,00 грн також на поточні потреби. Кредитні зобов`язання по договорах виконані. Позиція апеляційного суду Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки». Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. За змістом статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Так, на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем до суду першої інстанції було подано безліч фотокарток, з яких вбачається, що сторони разом святкували дні народження, проводив сімейний відпочинок, допитано у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт спільного проживання позивача та відповідача. Про спільне проживання свідчить факт народження спільної дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також подальше укладення шлюбу між сторонами. Разом з тим, на спростування факту спільного проживання в період з 01 січня 2004 року по 25 квітня 2012 рокувідповідачем не було подано до суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів. Також не заслуговує на увагу довід відповідача про те, що в оспорюваний період позивач та відповідач були зареєстровані за різними адресами, адже факт реєстрації місця проживання не відображає реального факту проживання сторін. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що подані позивачем докази підтверджують факт спільного проживання сторін, ведення ними спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків. Щодо строку позовної давності За змістом статтей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Разом з тим, відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18 зазначено, що у частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15). Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19). Так, 20 січня 2020 року на адресу відповідача була направлена вимога, відповідно до якої позивач по справі запропонувала відповідачу вирішити питання поділу майна в порядку досудового врегулювання спору. Дану вимогу ОСОБА_1 отримав 27 січня 2020 року, про що є в матеріалах справи поштове підтвердження з повідомленням. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що починаючи з січня 2020 року, коли відповідач відмовився визнавати спірний автомобіль спільним майном подружжя та вирішувати питання щодо поділу даного майна, у позивача виникло право на позов до суду за захистом порушеного права. Строк позовної давності слід обраховувати саме з січня 2020 року. Щодо інших доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що вартість спірного автомобіля є завищеною, адже автомобіль 2009 року випуску, йому вже 11 років. Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України) Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не надав достатніх, достовірних та належних доказів того, що вартість оскаржуваного автомобіля, визначена судом першої інстанції, є завищеною та не відповідає дійсності. Також під час судового перегляду оскаржуваного рішення клопотання про проведення експертизи за для визначення вартості автомобіля до суду апеляційної інстанції не надходили. Окрім того, враховуючи, що транспортний засіб перебував у користуванні відповідача, позивач надала до суду докази вартості автомобіля з урахуванням ринкової вартості. Що ж стосується доводів щодо порушення порядку та строків на подачу доказів та виклику свідків у судове засідання, то колегія суддів зазначає, що позивачем надавалися копії фотокарток разом із заявою про забезпечення позову, що подана до суду ОСОБА_2 одночасно із позовною заявою. Слід відмітити, що заява про забезпечення позову розглядається у рамках цивільної справи, тому враховуючи, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення досліджував, у тому числі, і фотокартки, які подані позивачем разом із заявою, то доводи скаржника щодо порушення строків та порядку подачі доказів не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Частиною третьою статті 91 ЦПК України передбачено, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Призначено по справі перше судове засідання на 16 березня 2020 року. Однак розгляд справи було відкладено у зв`язку з перебуванням судді у службовому відрядженні, що підтверджується довідкою. Заява про виклик свідків надійшла до суду першої інстанції від представника позивача 06 травня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що перше судове засідання було проведено судом 21 жовтня 2020 року. Враховуючи вищевказане, вбачається, що представником позивача заява про виклик свідків була подана до початку першого судового засідання у справі, тобто в межах термінів, передбачених чинним цивільним процесуальним законодавством. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши в сукупності подані до суду докази, дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який дослідивши подані до суду докази і встановивши фактичні обставини справи, прийшов до правильного по суті висновку щодо задоволення позову, то підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко