Постанова 4855 № 640/11677/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11677/19 Головуючий у 1 інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Оксененка О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" до Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії ДФС України з неприйняття для реєстрації податкових накладних №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р.; - визнати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р. прийнятими і зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли вони були надіслані для реєстрації, а саме 26.04.2019 р. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» податкових накладних №8 від 04.04.2019; №9 від 04.04.2019; № 10 від 05.04.2019; № 11 від 05.04.2019; № 12 від 05.04.2019; № 13 від 05.04.2019; № 39 від 05.04.2019; № 14 від 08.04.2019; № 15 від 08.04.2019; № 16 від 08.04.2019; № 17 від 08.04.2019; № 18 від 08.04.2019; № 19 від 08.04.2019; № 20 від 08.04.2019; № 2 від 08.04.2019; № 21 від 09.04.2019; № 22 від 09.04.2019; № 24 від 09.04.2019; № 26 від 09.04.2019; № 27 від 09.04.2019; № 28 від 10.04.2019; № 29 від 10.04.2019, № 3 від 11.04.2019; № 31 від 11.04.2019; № 32 від 11.04.2019 № 33 від 11.04.2019; № 34 від 11.04.2019; № 35 від 11.04.2019; № 36 від 12.04.2019; № 37 від 12.04.2019; № 38 від 12.04.2019; № 41 від 15.04.2019; № 42 від 15.04.2019, № 43 від 15.04.2019. Зобов`язано Державну податкову службу України прийняти подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» податкові накладні №8 від 04.04.2019; №9 від 04.04.2019; № 10 від 05.04.2019; № 11 від 05.04.2019; № 12 від 05.04.2019; № 13 від 05.04.2019; № 39 від 05.04.2019; № 14 від 08.04.2019; № 15 від 08.04.2019; № 16 від 08.04.2019; № 17 від 08.04.2019; № 18 від 08.04.2019; № 19 від 08.04.2019; № 20 від 08.04.2019; № 2 від 08.04.2019; № 21 від 09.04.2019; № 22 від 09.04.2019; № 24 від 09.04.2019; № 26 від 09.04.2019; № 27 від 09.04.2019; № 28 від 10.04.2019; № 29 від 10.04.2019, № 3 від 11.04.2019; № 31 від 11.04.2019; № 32 від 11.04.2019 № 33 від 11.04.2019; № 34 від 11.04.2019; № 35 від 11.04.2019; № 36 від 12.04.2019; № 37 від 12.04.2019; № 38 від 12.04.2019; № 41 від 15.04.2019; № 42 від 15.04.2019, № 43 від 15.04.2019 для вирішення питання щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення - 26.04.2019. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що встановлений чинним законодавством України алгоритм контролю як реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, так і прийняття податкової звітності не дає можливості вчинення з боку ДПС України дій у їх прийнятті у разі не дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. 19 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія "Восток" зареєстроване та перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС в Одеській області. Між ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" та контролюючим органом укладено Договір про визнання електронних документів № 1 (реєстраційний № 9120823151) від 23 червня 2017 року, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (надалі - Договір). Згідно з умов Договору, платник податку зобов`язаний надсилати до органу ДФС податкові документи в електронному вигляді з дотриманням встановленого порядку (п.1.1 розд.3), а податковий орган зобов`язується забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді (п.3.1 розд. 3). Даним Договором передбачено умови його розірвання в односторонньому порядку. Відповідно до пункту 4 розділу 6 Договору, орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нових посилених сертифікатів відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни місця реєстрації платника. Інших підстав для розірвання в односторонньому порядку приписи Договору не містять. Станом на 01.01.2019 року ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" надавав звітні документи в електронному вигляді на підставі Договору про визнання електронних документів. 26 квітня 2019 ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" засобами електронного зв`язку направлено відповідачу з метою реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних тридцять чотири податкові накладні, а саме: №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р. З наявних в матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що дані документи не було прийнято та зареєстровано через помилку: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '41301451' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору.». 26 квітня 2019 року ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" направило до контролюючого органу заяву № 1 про приєднання до договору про визнання електронних документів. У відповідь надійшла квитанція №1 від 02.05.2019 про те, що документ не прийнято в зв`язку з помилкою - «Діє Заява про приєднання від 23.06.2017 № 1 до Договору про визнання електронних документів», а також, що «Заява присутня: від 23.06.2017 № 1. сертифікат директора із діючої Заяви є чинним». В подальшому, 22 травня 2019 року між Товариством та контролюючим органом було укладено Договір про визнання документів в електронного вигляді. Не погодившись з неприйняттям контролюючим органом для реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з пунктом 1, 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС. Пунктом 9 Порядку № 1246 визначено причини, за яких може бути відмовлено у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Таким чином, у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 Податкового кодексу України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів. Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2019 року ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" засобами електронного зв`язку направлено відповідачу з метою реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних тридцять чотири податкові накладні, а саме: №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р. З наявних в матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що дані документи не було прийнято та зареєстровано через помилку: «Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником '41301451' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору.». 26 квітня 2019 ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" направило до контролюючого органу заяву № 1 про приєднання до договору про визнання електронних документів, проте у відповідь надійшла квитанція №1 від 02.05.2019 р. про те, що документ не прийнято в зв`язку з помилкою - «Діє Заява про приєднання від 23.06.2017 р. № 1 до Договору про визнання електронних документів», а також, що «Заява присутня: від 23.06.2017 р. № 1 сертифікат директора із діючої Заяви є чинним». Щодо доводів апелянта про те, що встановлений чинним законодавством України алгоритм контролю як реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, так і прийняття податкової звітності не дає можливості вчинення з боку ДПС України дій у їх прийнятті у разі не дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством. Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно абзацу 4 пункту 49.4 статті 49 ПК України, контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів. Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" та контролюючим органом укладено договір про визнання електронних документів № 1 (реєстраційний № 9120823151) від 23 червня 2017 року, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (надалі - Договір). У відповідності до умов Договору, позивач зобов`язаний надсилати до органу ДФС податкові документи в електронному вигляді з дотриманням встановленого порядку (п.1.1 розд.3), а податковий орган зобов`язується забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді (п.3.1 розд. 3). Даним Договором передбачено умови його розірвання в односторонньому порядку. Так п.4 розділу 6 містить в собі посилання, що контролюючий орган має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нових посилених сертифікатів відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни місця реєстрації платника. Інших підстав для розірвання в односторонньому порядку приписи Договору не містять. З наведеного вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації. Адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі. Так, право одностороннього розірвання договору в односторонньому випадку передбачено пунктом 4 розділу 6 Договору від 23.06.2017 року, а саме, у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, місцезнаходження ТОВ «Торгівельна компанія "Восток" на момент існування спірних відносин, також, не змінювалось, а, відповідно до відкритих даних, розміщених на сайті ЦСК Україна https://www.uakev.com.ua/ у розділі пошук сертифіката за кодом ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія "Восток", міститься інформація про те, що протягом спірного періоду неприйняття податкових накладних, зокрема: з квітня 2019 року по червень 2019 року, були чинними сертифікати відкритого ключа на підписання директором. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що право на припинення договору №9120823151 в односторонньому порядку у органу ДФС було відсутнє, як наслідок, контролюючий орган протиправно відмовив позивачу їх у прийнятті засобами електронного зв`язку в електронній формі, оскільки, на час їх подання продовжував діяти Договір про визнання електронних документів. Аналогічне застосування норм законодавства викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 805/4236/17-а. При цьому, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, податкові накладні не були прийняті відповідачем виключно на підставі виявленого контролюючим органом під час автоматизованої перевірки електронних документів факту відсутності укладеного договору, подальша обробка цих документів відповідачем не здійснювалася, у зв`язку з чим, вимоги позивача вважати податкові накладні зареєстрованими у Реєстрі є передчасними, а їх задоволення призведе до порушення законодавчо встановленого порядку реєстрації податкових накладних у Реєстрі. З наведеного випливає, що прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ДПС України прийняти подані позивачем податкові накладні №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р. для вирішення питання щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення - 26.04.2019 року. Колегія суддів, також, погоджується із висновками суду першої інстанції, що, оскільки, податкові накладні не були прийняті відповідачем виключно на підставі виявленого контролюючим органом під час автоматизованої перевірки електронних документів факту відсутності укладеного договору, а подальша обробка цих документів відповідачем не здійснювалася, вимоги позивача вважати податкові накладні зареєстрованими у Реєстрі є передчасними, а їх задоволення призведе до порушення законодавчо встановленого порядку реєстрації податкових накладних у Реєстрі. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.06.2019 року у справі № 826/15949/15. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» податкових накладних №8 від 04.04.2019 р., №9 від 04.04.2019 р., № 10 від 05.04.2019 р., № 11 від 05.04.2019 р., № 12 від 05.04.2019 р., № 13 від 05.04.2019 р., № 39 від 05.04.2019 р., № 14 від 08.04.2019 р., № 15 від 08.04.2019 р., № 16 від 08.04.2019 р., № 17 від 08.04.2019 р., № 18 від 08.04.2019 р., № 19 від 08.04.2019 р., № 20 від 08.04.2019 р., № 2 від 08.04.2019 р., № 21 від 09.04.2019 р., № 22 від 09.04.2019 р., № 24 від 09.04.2019 р., № 26 від 09.04.2019 р., № 27 від 09.04.2019 р., № 28 від 10.04.2019 р., № 29 від 10.04.2019 р., № 3 від 11.04.2019 р., № 31 від 11.04.2019 р., № 32 від 11.04.2019 р., № 33 від 11.04.2019 р., № 34 від 11.04.2019 р., № 35 від 11.04.2019 р., № 36 від 12.04.2019 р., № 37 від 12.04.2019 р., № 38 від 12.04.2019 р., № 41 від 15.04.2019 р., № 42 від 15.04.2019 р., № 43 від 15.04.2019 р. та зобов`язано Державну податкову службу України прийняти вказані податкові накладні для вирішення питання щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення - 26.04.2019 року. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Оксененко О.М.