Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2530/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 р. Справа № 480/2530/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. спеціаліста Марченка О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові у режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Гелета С.М.) від 24.09.2019 року (повний текст рішення складено 30.09.2019 року) по справі №480/2530/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні, складені ТОВ "Шанс": №1 від 03.06.2019, №2 від 04.06.2019, №3 від 05.06.2019, №4 від 06.06.2019, №5 від 07.06.2019, №6 від 11.06.2019, №7 від 12.06.2019 і вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 26.06.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку складено та направлено на реєстрацію податкові накладні. Згідно отриманих від Державної фіскальної служби України квитанцій про реєстрацію вищезазначених податкових накладних, податкові накладні не прийнято із зазначенням підстав «відсутній укладений з платником "31337546" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та рекомендовано ТОВ "Шанс" надіслати заяву про приєднання до договору». Разом з тим, позивач вказує, що договір про визнання електронних документів від 30.11.2017 №2522001, укладений між позивачем та Чернігівською ОДПІ не розірвано, а тому він є чинним, а рішенням суду у справі №480/4038/18 встановлена протиправність дії податкового органу та зобов`язано зареєструвати податкові накладені. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 здійснено заміну відповідача - Державну фіскальну службу України, на його правонаступником Державну податкову службу України. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року, з урахуванням ухвали суду від 16.10.2019 року про виправлення описки, адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Державну податкову службу України вважати прийнятими та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ "Шанс", а саме № 1 від 03.06.2019, № 2 від 04.06.2019, № 3 від 05.06.2019, № 4 від 06.06.2019, № 5 від 07.06.2019, № 6 від 11.06.2019, № 7 від 12.06.2019, і вважати їх прийнятими та зареєструвати датою направлення 26.06.2019". Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 13447 грн. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість Зазначив, що податкові накладні, які суд першої інстанції зобов`язав зареєструвати, підписані посадовою (уповноваженою) особою ТОВ «Шанс» Терещенко Є.В., яка після зміни керівника та місцезнаходження не уклала Договір про визнання електронних документів з ГУ ДФС у Сумській області, де б значилась автором і підписувачем електронних документів підприємства. Отже, платником не було дотримано законодавчо установлених вимог щодо належного засвідчення цифровим підписом спірних податкових документів. Посилання суду не рішення у справі №480/4068/18 є безпідставним, оскільки предметом розгляду по даній справі було визнання протиправними дії Чернігвської ОДНІ щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №252201 з підстав відсутності підприємства за податковою адресою. Позивач надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись. Розгляд справи проведено у режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ "Шанс" засобами електронного зв`язку через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" складено і направлено на реєстрацію наступні податкові накладні: № 1 від 03.06.2019, № 2 від 04.06.2019, № 3 від 05.06.2019, № 4 від 06.06.2019, № 5 від 07.06.2019, № 6 від 11.06.2019, № 7 від 12.06.2019. Згідно квитанцій, які надійшли у відповідь, документ не було прийнято ДФС України, причина відмови - документ не може бути прийнято - відсутній укладений з платником "31337546" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Позивач звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки податкові накладні безпідставно не були прийняті на реєстрацію податковим органом. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначається Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі- Порядок № 1246). Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). За правилами пункту 14 Порядку № 1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1246, у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття. Як зазначалося вище, згідно з квитанцій, які надійшли у відповідь, документ було не прийнято, причина відмови - відсутній укладений з платником "31337546" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. А також рекомендовано ТОВ "Шанс" надіслати заяву про приєднання до договору. Під час розгляду справи відповідач вказував, що податкові накладні були підписані посадовою (уповноваженою) особою ТОВ «Шанс» Терещенко Є.В., яка після зміни керівника та місцезнаходження не уклала Договір про визнання електронних документів з ГУ ДФС у Сумській області, де б значилась автором і підписувачем електронних документів підприємства. Отже, платником не було дотримано законодавчо установлених вимог щодо належного засвідчення цифровим підписом спірних податкових документів. З даного приводу колегія суддів зазначає, що порядок обміну електронними документами з контролюючими органами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року № 557, який набрав чинності 15.11.2017 року (далі - Порядок № 557). Відповідно до п.1 Порядку № 557, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді (п.3 Порядку № 557). Після накладання ЕЦП автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до адресата протягом операційного дня (п.4 Порядку № 557). Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів (п.5 Порядку № 557). Згідно з п.1 розділу ІІІ договору юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу суб`єкта електронного документообігу з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом. Автор створює Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді. Усі реквізити Заяви про приєднання до Договору обов`язкові для заповнення. У випадку їх відсутності Заява про приєднання до Договору до розгляду не приймається, формується перша квитанція із зазначенням причини неприйняття та надсилається автору (п.2 розділу ІІ Порядку № 557). Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 557 передбачено, що підписана Заява про приєднання до Договору шифрується з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та направляється протягом операційного дня у визначеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу за основним місцем обліку автора. У разі зміни місцезнаходження або місця проживання автора Заяви про приєднання до Договору, внаслідок чого змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому автор перебуває на обліку, та у разі здійснення автором сплати податків і зборів за місцем попередньої реєстрації до кінця поточного бюджетного року Заява про приєднання до Договору направляється до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем обліку) автора до кінця поточного бюджетного року. В інших випадках - до контролюючого органу за новим (основним) місцезнаходженням автора. У разі наявності діючого Договору та у разі зміни місцезнаходження або місця проживання автора, внаслідок чого змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому автор перебуває на обліку, Заява про приєднання до Договору до контролюючого органу за новим місцезнаходженням не направляється. Згідно з п.14 розділу ІІІ Порядку № 557, дія Договору та пов`язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав: отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи; наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі; наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю. Відповідно до п.16 розділу ІІІ Порядку № 557, договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу. У день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу. З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2017 між ТОВ "Шанс" та Чернігівською ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів №2522001 (реєстраційний номер - 9231748434). Позивачем було оскаржено дії Чернігівської ОДПІ, що стосувалися розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2522001. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року у справі №480/4038/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року та постановою Верховного Суду від 11.06.2019 року, визнано протиправними дії Чернігівської ОДПІ щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30 листопада 2017 року № 2522001, укладеного з ТОВ «Шанс». У межах вказаної справи досліджувалося питання правомірності дій Чернігівської ОДПІ щодо підстав для розірвання договору про визнання електронних документів, що були вчинені податковим органом після 24.10.2018, тобто з дня направлення новим керівником ТОВ Шанс Терещенко Є.В. заяви про приєднання від 24.10.2018 та правомірності не реєстрації податкових накладних, поданих на реєстрацію 05.11.2018. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні були направлені на реєстрацію директором ТОВ Шанс Терещенко Є.В., якою попередньо 24.10.2018 було надіслано заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2522001, та, відповідно, яка мала повноваження та вчинення таких дій. Вказана заява, як вбачається з квитанції № 2 від 25.10.2018, була прийнята ДФС України, як органу, що здійснює прийняття та реєстрацію податкових накладних. Отже, підстав для неприйняття податкових накладних у зв`язку зі зміною керівника у відповідача не було. Слід вказати, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Так, згідно квитанцій про неприйняття документів, підставою було вказано саме «відсутній укладений з платником "31337546" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору». В зв`язку з чим, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що квитанції щодо неприйняття електронних документів було направлено через відсутність укладеного з платником договору про визнання електронних документів, у якому б значився підписував «посада, уповноважена особа» Терещенко ОСОБА_1 , а також те, що автоматизована система не може ідентифікувати підписувача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки квитанції не містили вказаних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів правомірність неприйняття податкових накладених. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)". На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі №480/2530/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Гуцал М.І. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 24.01.2020 року.