Постанова 4855 № 640/24700/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24700/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Городня Ганна Юріївна, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Городня Ганна Юріївна, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження №61405087; - скасувати постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Городньої Ганни Юріївни по виконавчому провадженню №61405087 про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.02.2020, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.06.2020 та рішення щодо розміщення в Єдиному державному реєстрі боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №61405087. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61405087 від 27 лютого 2020 року за наявності підстав для повернення виконавчого документа, зокрема, пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому, постанови державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року та рішення щодо розміщення в Єдиному державному реєстрі боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №61405087, на думку позивача є похідними рішеннями, прийнятими на підставі незаконної постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087. Зобов`язано старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городню Ганну Юріївну виключити з Єдиного державного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стягувачем своєчасно та в межах тримісячного строку, встановленого законодавством, пред`явлено виконавчий документ для виконання до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до виконання. Разом з тим, у зв`язку з неукомплектованістю штату документознавців Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відповідною завантаженістю щодо реєстрації вхідної кореспонденції вимогу про сплату боргу від 13.05.2019 №Ф-170718 було зареєстровано лише 26.02.2020. Відтак, факт порушення строків вчинення виконавчих дій не може бути підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, якщо така дія була вчинена у відповідності до вимог Закону. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який має бути пред`явлений до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви стягувачем протягом трьох місяців, який обчислюється з дня набрання такою вимогою законної сили. Враховуючи, що вимогу від 13.05.2019 №Ф-170718 було зареєстровано 26 лютого 2020 року, що підтверджується даними автоматизованої системи виконавчого провадження, відтак оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-170718-17У в сумі 13990,90 грн, яка набрала чинності 18.11.2019. У свою чергу, 27.02.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Городньою Ганною Юріївною за заявою ГУ ДПС у м. Києві відкрито виконавче провадження №61405087 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у м. Києві боргу у розмірі 13 990, 90 грн на підставі вимоги ГУ ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У. У подальшому, у рамках виконавчого провадження №61405087 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньою Г.Ю. винесено наступні рішення: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року; постанову про стягнення виконавчого збору від 27 лютого 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 27 лютого 2020 року; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) пред`явлена до виконання з пропуском строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», тому постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого документа є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, враховуючи, що вищевказана постанова стала є підставою для винесення державним виконавцем постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відтак останні також не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підлягають скасуванню, а відомості про позивача - виключенню з Єдиного реєстру боржників. Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньої Г.Ю. щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження №61405087 судом першої інстанції було відмовлено, оскільки позовна заява та додані до неї документи не містять жодних доказів на її підтвердження. Колегія суддів погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Як наслідок, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII). У силу вимог частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Як свідчать матеріали справи, 13.05.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-170718-17У в сумі 13990,90 грн, яка набрала чинності 18.11.2019. При цьому, вказана вимога має усі передбачені законом реквізити, в тому числі і строк пред`явлення рішення до виконання. Зокрема, у пункті 4 вимоги зазначено, що у разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, у пункті 5 вказаної вимоги вказано, що 18.11.2019 є датою набрання вимогою чинності (дата набрання чинності вимогою - заповнюється при пред`явленні вимоги до органу державної виконавчої служби або при направленні узгодженої вимоги платнику). 27 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Городньою Ганною Юріївною за заявою ГУ ДПС у м. Києві відкрито виконавче провадження №61405087 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у місті Києві боргу у розмірі 13 990, 90 грн на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У. У подальшому, відповідачем прийнято оскаржувані постанови на виконання вказаної вимоги від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Згідно частини першої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина друга ст.12 Закону №1404-VIII). З системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви стягувачем протягом трьох місяців, які обчислюються з дня набрання такою вимогою законної сили. Частиною шостою статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, що виконавчий документ, стягувачем за яким є державний орган повертається стягувачу без прийняття до виконання органом державної виконавчої служби, у разі пропуску тримісячного строку пред`явлення до виконання. Відтак, єдиною умовою для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 частини четвертої статті 4 вказаного Закону є недодержання саме стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. У свою чергу, Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, пунктом 6 Розділу І та абзацом першим пункту 4 Розділу ІІІ якої встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати. З аналізу викладених вище норм законодавства вбачається, що пред`явлення виконавчого документа (податкової вимоги про сплату боргу) до виконання повинно відбутись протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ним законної сили. Відповідно, вимога від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У повинна була бути пред`явлена до виконання до 18 лютого 2020 року включно. Разом з тим, у апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що строк пред`явлення до виконання податкової вимоги не закінчився, та постанова про відкриття провадження є правомірною, оскільки таку вимогу було отримано виконавчою службою 10.02.2020 та зареєстровано лише 26.02.2020 у зв`язку з завантаженістю щодо реєстрації вхідної кореспонденції. У відповідності до пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за №1126/29256 (далі - Положення №2432/5): відповідальна особа - посадова особа органу державної виконавчої служби, на яку покладені обов`язки. Пункт 1 розділу ІІ Положення №2432/5 визначено, що вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) і реєструється у Системі в день її надходження. У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється невідкладно після відновлення функціонування Системи. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення №2432/5 під час реєстрації виконавчого документа відповідальна особа органу державної виконавчої служби (приватний виконавець, помічник або відповідальна особа приватного виконавця) зобов`язана(ий) внести до Системи такі відомості, зокрема: дата надходження виконавчого документа; назва виконавчого документа, дата й номер видачі. Тобто, вказаними нормами Положення №2432/5 передбачено порядок реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції під час функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження відповідальними особами. У свою чергу, порушення органом примусового виконання рішень правил реєстрації кореспонденції та строків відкриття виконавчого провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №804/7493/17. Так, згідно журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за період з 26.02.2020 по 26.02.2020, заява про відкриття виконавчого провадження ГУ ДПС у м. Києві від 19.11.2019 №7990/9/26-15-10-05-13 була зареєстрована 26.02.2020 (а.с. 115). Крім того, вказані матеріали виконавчого провадження містять заяву Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 №7990/9/26-1510-05-13 з відміткою про реєстрацію такої заяви 26.02.2020 за вхідним номером 25359. Відтак, податкова вимога подана не в межах встановленого частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку. Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до наданої скаржником до апеляційної скарги копії заяви про відкриття виконавчого провадження з відміткою про отримання такої 10.02.2020, оскільки вказана заява суперечить доказам, які наявні в матеріалах справи, та не містить реєстраційного номеру. Відомостей щодо оскарження вказаної вимоги у судовому порядку матеріали справи не містять, а отже встановлений тримісячний строк пред`явлення вказаної вимоги до виконання спливає 19 лютого 2020 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження доводів апелянта, що вказана заява про відкриття виконавчого провадження надійшла до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) 10.02.2020, що свідчило б про своєчасне пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відтак, отримавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) з пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідач, у відповідності до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII зобов`язаний був повернути його стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Однак, державний виконавець всупереч вимогам законодавства не повернув виконавчий документ стягувачу, а виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №61405087 від 27.02.2020. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У, оскільки остання підлягала поверненню стягувачу без прийняття до виконання. Як наслідок, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, постанови від 27.02.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника підлягають скасуванню, як похідні від постанови про відкриття виконавчого провадження, а відомості про позивача - виключенню з Єдиного реєстру боржників. У той же час, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимого про визнання дій старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньої Г.Ю. щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження судом апеляційної інстанції не переглядаються у відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України, оскільки рішення у вказаній частині сторонами не оскаржуються. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук