Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4074/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4074/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області в якій просила: визнати рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р про відмову в проведенні перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком протиправним та скасувати його повністю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що бажає отримувати замість пенсії по інвалідності ІІІ групи пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII в зв`язку з чим звернулася до відповідача з відповідною заявою. Оскаржуване рішення є необґрунтованим та невмотивованим з огляду на те, що відповідно до приписів ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», пунктів 10 та 12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» у позивача є відповідний стаж роботи на державній службі. Вищевказані правові норми не передбачають, що 10 річний стаж має бути безперервним, а тому відповідні висновки, що лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення є помилковими. Помилковими також є доводи відмови з посиланням на те, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державного службовця, оскільки її звільнення за згодою сторін в березні 2015 року з державної служби було вимушеним та не відповідало її волевиявленню, а її цілком заслужений стаж державного службовця був нівельований та анульований з незалежних від неї обставин та подій. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що оскаржуване рішення є законним та прийнятим у межах, спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, оскільки позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби, а дана вимога передбачена п. 10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» для набуття права призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт щодо наявності підстав для задоволення її позовних вимог наводить доводи, що викладені в її позовній заяві. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. З 18.09.2013 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується змістом рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р (а. с. 7) та визнається сторонами у заявах по суті справи. Записами у трудовій книжці позивача (а. с. 9-15) підтверджується, що позивач працювала на посадах державної служби, у тому числі з 22.05.2013 по 31.03.2015 - у Державній інспекції сільського господарства в Миколаївській області, зокрема, 31.03.2015 її звільнено з посади головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель за угодою сторін (запис у трудовій книжці № 37, а. с. 14). З 29.04.2015 по 18.02.2016 позивач отримувала допомогу по безробіттю (записи в трудовій книжці № 38, 39, а. с. 14 - на звороті). З 27.01.2017 ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області як переможець конкурсу (запис у трудовій книжці № 41, а.с. 14 - на звороті). 27.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах Закону України „Про державну службу", що підтверджується змістом рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р (а.с.7) та визнається сторонами у заявах по суті справи. Рішенням від 01.06.2020 за № 4/03.14-р відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах Закону № 889-VIII за заявою від 27.05.2020 (а.с.7-8). Рішення мотивоване посиланням на пункт 10 розділу ХІ Закону № 889-VIII, статтю 37 Закону № 3723-XII та тим, що станом на 01.05.2016 позивач має 13 років 10 місяців 29 днів стажу на посадах державних службовців, але на цю дату не працювала на посаді державного службовця та має перерви в роботі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років - для осіб, що на зазначену дату обіймали посади державної служби, або 20 років - незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Оскільки позивач, маючи 13 років 10 місяців 29 днів стажу державної служби, не працювала на посаді державної служби станом 01.05.2016, відсутні передбачені пунктами 10 та 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII підстави для призначення пенсії як державному службовцю за нормами статті 37 Закону № 3723-XII. Посилання позивача на те, що її звільнення з посади державної служби у березні 2015 року не відповідало її волевиявленню та було вимушеним судом не прийнято до уваги, оскільки підставою звільнення є угода сторін та у разі подання відповідної заяви, наприклад, під примусом - це могло бути підставою для звернення за судовим захистом в частині поновлення на роботі з дати звільнення. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи вищевказане правове регулювання та встановлені обставини справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач лише частково відповідає вимогам п. 10 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, оскільки має 13 років 10 місяців 29 днів відповідного стажу, проте станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби. Аналогічні доводи покладено в основу відмови викладеної в оскаржуваному в даній справі рішенні відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р, а тому підстав для визнання його протиправним і скасування судова колегія не вбачає. Апелянтом вищевказані висновки не спростовано, а доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до обґрунтування причин звільнення в березні 2015 року з посади головного спеціаліста відділу контролю за використанням, а також охороною земель управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області. ОСОБА_1 зазначає, що дане звільнення було вимушеним та носило примусовий, штучний характер, оскільки вона не мала будь-якого наміру припиняти роботу на займаній посаді. Судова колегія зазначає, що дані доводи виходять поза межі предмету спірних правовідносин, оскільки в даному випадку не вирішуються питання поновлення позивача на займаній посаді. Фактичні обставини справи підтверджують, що звільнення позивача 31.03.2015 відбулося за згодою сторін (запис у трудовій книжці № 37, а.с.14) та позивачем не ініційовано процедуру оскарження даного звільнення в суді, а отже його можна вважати погодженим та враховувати як встановлений факт. Обставина наявності у ОСОБА_1 10 років стажу станом на березень 2015 року не спростовує необхідність дотримання визначеної п. 10 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII вимоги щодо зайняття особою посади державної служби станом на 01.05.2016, яку позивачем не виконано, а тому дані доводи не є підтвердженням протиправності оскаржуваного в даній справі рішення. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 28 вересня 2020 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко