Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2352/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2352/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року (суддя Бойченко Ю.П., повний текст рішення складено 07.12.2020) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом, в якому просить стягнути з Управління Служби безпеки України в Запорізькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2019 по день фактичного розрахунку - 26.03.2020, у розмірі 106100,40 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив військову службу, з якої відповідно до наказу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 20.08.2018 № 477-ос звільнений та виключений зі списків особового складу з 21.08.2018. При звільненні ОСОБА_1 не було сплачено всі належні суми, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 в адміністративній справі № 280/3812/19, яке набрало законної сили 04.03.2020, позивачеві 26.03.2020 було УСБУ у Запорізькій області сплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21 серпня 2018 року, участь в АТО, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення - 21.08.2018, по день подання позовної заяви - 01.08.2018, у розмірі 153804,28 грн. ОСОБА_1 вважає, що за період з 02.08.2019 по 26.03.2020 також має місце затримка розрахунку при звільненні, а тому роботодавець повинен сплатити середній заробіток відповідно до статті 117 КЗпПУ. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вчинено триваюче правопорушення щодо не здійснення остаточного та повного розрахунку з позивачем в частині невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 роки, а також винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 18 січня по 16 лютого 2018 року, а тому у позивача наявне право на застосування положень ст. 117 КЗпП України в частині отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому період затримки в даному випадку складає з 02.08.2019 (період, неохоплений рішенням суду у справі № 280/3812/19) по 26.03.2020 (день фактичного розрахунку) - 238 днів. Проте суд апеляційної інстанції вважає такі висновки помилковими, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 480/3105/19 сформував правову позицію, згідно з якою статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. В даній адміністративній справі суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України. Також суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що для обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці перед звільненням, який складає 445,80 грн. Натомість суд першої інстанції не врахував, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 17458,83 грн., з яких: грошове забезпечення у розмірі 5409,23 грн., грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 3832,70 грн. (52,93%); компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій склала 8161,35 грн., участь в АТО - 55,55 грн. (47,07%). Обрахована судом першої інстанції відповідно до Порядку № 100 сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та участь в АТО за період з 02.08.2019 по 26.03.2020 становить 106100,40 грн. Проте, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має обраховуватися, виходячи із 47,07% від 106100,40 грн. і становить 49941,45 грн. Проте суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/3812/19 ОСОБА_1 було сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 153804,28 грн., відповідно до приписів статей 116,117 КЗпПУ, без пропорційного зменшення. За висновком суду апеляційної інстанції, який виходить з принципу пропорційності, визначений судом у справі № 280/3812/19 спосіб захисту порушених прав позивача є належним і достатнім, а тому позов ОСОБА_1 в даній адміністративній справі не підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з урахуванням обставин справи. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року в адміністративній справі № 280/2352/20 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 25 травня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повна постанова складена 25 травня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова