Постанова 4852 № 160/16578/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/16578/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року (м. Дніпро, суддя Букіна Л.Є.) у справі № 160/16578/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі заяви, поданої 24 травня 2019 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року позов задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно ст. ст. 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2019. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено право непрацездатної дружини померлого військовослужбовця на отримання пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до пункту «б» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесено зміни до статті 26 Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено, що жінки, які народилися у період з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року мають право на призначення пенсії у віці 59 років при наявності страхового стажу не менше 26 років. На дату звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 10 років 4 місяці, що не відповідає вимогам статті 26 Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому, на думку відповідача, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсутнє. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Судом встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_2 , який помер. 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №11530/03-02/23 від 31.05.2019 ОСОБА_1 повернуло подані документи та повідомило про відсутність правових підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України № 3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». 31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом про надання інформації щодо відмови у призначенні пенсії в разі втрати годувальника. Листом №5712/Д-03 від 11.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, відповідно до якої жінки, які народилися у період з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, мають право на призначення пенсії у віці 59 років при наявності страхового стажу не менше 26 років. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не призначення пенсії в разі втрати годувальника, позивач звернулася до суду з відповідним позовом. Рішенням Дніпропетровський окружний адміністративний від 21 січня 2020 року у справі № 160/12042/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено повністю, а саме визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та зобов`язано розглянути подану позивачем 24.05.2019 заяву з доданими документами про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 15.07.2020, у якій просила виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 160/12042/19 у добровільному порядку та призначити пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відповідь на заяву від 15.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №15407-14978/Д-03/8-0400/20 від 11.08.2020 повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для призначення їй пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку з відсутністю страхового стажу відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо призначення пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки: необхідною умовою для визнання непрацездатним членом сім`ї є досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком; позивачка є непрацездатним членом сім`ї у розумінні ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; доводи відповідача щодо відсутності у позивача відповідного страхового стажу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як зазначено вище, єдиною підставою для відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є відсутність страхового стажу 26 років, наявність якого, на думку відповідача, відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є обов`язковою умовою для призначення пенсії ОСОБА_1 . Інших підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідач ані у своїх листах-відмовах у призначенні пенсії, ані в апеляційній скарзі не зазначає. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що "Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. На час звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 59 - річного віку, проте, страховий стаж складав 10 років, 4 місяці, 19 днів, у зв`язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача. Відповідно до змісту статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" що право на пенсію в разі втрати годувальника має право дружина, якщо вона досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас статтею 26 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено дві умови, що в сукупності надають особі право на отримання пенсії за віком, а саме: досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу. Проте, предметом спірних правовідносин є право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, необхідною умовою для визнання позивача непрацездатним членом сім`ї є досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому на час звернення до пенсійного органу позивачка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та мала статус непрацездатного члена сім`ї померлого військовослужбовця З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскільки на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії вона мала право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі № 160/16578/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов