Постанова 4852 № 160/25612/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25612/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивачка просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 від 31.07.2024 №046150004042 щодо відмови ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно заяви від 25.07.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків від пенсії ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_2 , згідно із заявою від 25.07.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. 25.07.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150004042 від 31.07.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, оскільки вона не підпадає під категорію непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на час звернення за призначенням пенсії і зв`язку з втратою годувальника, а саме 25.07.2024 позивачка досягла пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону № 1058- IV, у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону № 1058- IV вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника - чоловіка, а тому має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а дії відповідача у відмові в призначенні пенсії з підстав відсутності у позивачки такого права з 25.07.2024, є протиправними. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 15.10.2019 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.05.1986, позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Згідно із розрахунком РС право від 28.02.2024, за пенсійною справою №912420811443, ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком довічно, (загальний стаж 71 років 05 місяців 29 днів) у розмірі 16 714,49 грн. 25.07.2024 позивачка, у зв`язку із смертю чоловіка, звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила перевезти її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150004042 від 31.07.2024 позивачці було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки, заявниця не підпадає під категорію непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, встановлених частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулась до суду. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Отже, обов`язковими умовами для визнання за членами сім`ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII, а й те, що ці члени сім`ї мають бути непрацездатними та перебувати на утриманні померлого, або доходи померлого були для них єдиним джерелом засобів до існування. Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. За приписами пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Відповідно до частини 3 цієї статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 15.10.2019 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже на момент такого призначення позивачка досягла 50-ти річного віку та маючи необхідний стаж роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах за Списком №2 набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до чинних на той момент норм. Однак враховуючи вказані вище норми, суд правильно зауважив, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Системно аналізуючи вказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції, що необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм, до досягнення передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV віку, пенсії у зв`язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №750/3563/17 та постанові Верховного суду України від 29 березня 2017 року у справі №565/235/15-а і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при вирішення цієї справи. За змістом оскаржуваного рішення підставою для відмови позивачці у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника слугували обставини того, що позивачка не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV та відсутні документи про визнання її особою з інвалідністю. З матеріалів справи судом встановлено, що на день звернення із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника до органів пенсійного фонду вік позивачці становить 57 років, а отже заявниця не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що вона є особою з інвалідністю. Отже, ОСОБА_1 не може вважатися непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника і не набула права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а відтак у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні підстави для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таке право позивачка набуде після досягнення 60 років. Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко