Ухвала КЦС ВС № 235/3191/19

Ухвала 18 травня 2021 року м. Київ справа № 235/3191/19 провадження № 61-21511сво19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Фаловської І. М., суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року у складі судді Філь О. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» (далі - ТОВ «Караван-Сарай»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - УВДФССУ в Донецькій області), про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 07 вересня 2016 року її син перебував у трудових відносинах з ТОВ «Караван-Сарай» та займав посаду торгового агента. 12 травня 2017 року під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він помер. Про факт настання нещасного випадку на виробництві складено акт за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. ОСОБА_1 зазначала, що у зв`язку з несподіваною смертю сина їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки вона втратила найдорожчу людину, на момент смерті ОСОБА_2 було лише 22 роки, він був її опорою у житті, вона завжди знала, що в неї є близька та найдорожча людина, яка завжди прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. З часу смерті сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні. Крім того, їй доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав їй з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила відшкодувати моральну шкоду, розмір якої вона визначила в 500 000 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Караван-Сарай» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції виходив з того, що факт смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві, який стався з ним під час виконання трудових обов`язків у ТОВ «Караван-Сарай», а також завдання позивачу у зв`язку із смертю її сина моральної шкоди є доведеним. Розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 80 000 грн судом визначено із урахуванням ступеня моральних страждань, яких зазнала та зазнає позивач після смерті сина, їх тривалості і тяжкості, незворотності втрати, істотності вимушених змін у житті, що позбавляють її звичних життєвих зв`язків та вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи такий розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості. Постановою Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Караван-Сарай» залишено без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності вини підприємства та наявності вини ОСОБА_2 у нещасному випадку не беруться до уваги, оскільки такі твердження спростовані дослідженими в судовому засіданні належними доказами, у тому числі актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, яким встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався під час виконання ним трудових обов`язків. При цьому апеляційний суд врахував, що смерть ОСОБА_2 настала через порушення ним Правил дорожнього руху України, вина та протиправність в діях відповідача відсутні, але у силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність незалежно від наявності вини. Доводи апеляційної скарги щодо посилання судом першої інстанції в мотивувальній частині на статтю 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) апеляційний суд вважав обґрунтованими та зазначив, що таке посилання суду є помилковим, так як не має правового значення, оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди є правило частини другої статті 1168 ЦК України, проте це не вплинуло на правильність постановленого судового рішення. Короткий зміст вимог та доводи касаційних скарг У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Караван-Сарай», у якій заявник просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року й ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, якими встановлено вину ТОВ «Караван-Сарай» у смерті ОСОБА_2 . Оскільки вина відповідача за результатами судового розгляду не встановлена, тому висновок про відшкодування моральної шкоди на підставі частини першої статті 1167 ЦК України є безпідставним. Відшкодування моральної шкоди на підставі частини другої статті 1167 ЦК України також є безпідставним, оскільки ТОВ «Караван-Сарай» не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого загинув ОСОБА_2 . Шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі статті 1188 ЦК України. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Красноарміського міськрайонного суду Донецької області. 14 січня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року № 2792/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-21511св19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2020 року зазначену цивільну справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 24 лютого 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16-ц (провадження № 61-3681св18), від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16-ц (провадження № 61-1675св17), від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17 (провадження № 61-29802св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18, провадження № 61-16100св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 235/3192/19 (провадження № 61-21503св19), та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18 (провадження № 61-7263св19), а саме, що є можливим відшкодування моральної шкоди особі за правилами статей 1167, 1168 ЦК України за відсутності (невстановлення) причинно-наслідкового зв`язку між діями роботодавця і настанням негативних наслідків для потерпілого (працівника чи осіб, визначених у частині другій статті 1168 ЦК України), а також недоведеності протиправності як ознаки рішень, дій чи бездіяльності роботодавця як заподіювача. Так, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16-ц (провадження № 61-3681св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що причинами нещасного випадку зазначено порушення виробничої дисципліни, зокрема Інструкції з охорони праці, Посадової інструкції гірничого майстра дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти ім. Орджонікідзе, Посадової інструкції начальника дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти ім. Орджонікідзе, Положення про систему управління охороною праці у ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», статті 14 Закону України «Про охорону праці». Особами, які допустили порушення вимог законодавства є у тому числі і померлий чоловік позивача. За висновками Верховного Суду, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд в частині наявності підстав, передбачених статтями 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань і переживань позивача, завданих втратою чоловіка, рідної людини, друга, опори, надії та моральної підтримки, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя. У постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16-ц (провадження № 61-1675св17) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів, що винні дії померлого не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17 (провадження № 61-29802св18) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. Враховуючи, що нещасний випадок стався під час перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, з урахуванням глибини та тривалості її моральних страждань, яких вона зазнала внаслідок смерті чоловіка. У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18 (провадження № 61-7263св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за встановлених обставин справи причиною нещасного випадку визнано невиконання вимог Інструкції з охорони праці, які допустив, у тому числі і потерпілий, наявні правові підстави для відшкодування йому моральної шкоди. Установивши, що нещасний випадок стався під час виконання працівником своїх трудових обов`язків унаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18 (провадження № 61-16100св19) зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про наявність правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 235/3192/19 (провадження № 61-21503св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що, встановивши, що смерть працівника ( ОСОБА_2 ) сталася від нещасного випадку на виробництві, під час виконання ним трудових обов`язків, позивачу ОСОБА_3 (батько потерпілого) завдано моральної шкоди, суди з врахуванням того, що нещасний випадок стався з вини потерпілого, вимог розумності та справедливості обґрунтовано визначили розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 80 000, 00 грн. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних постановах, з наступних підстав. Відповідно до статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно з абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, завданнями страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Підпунктом «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 20 березня 2007 року). У частині третій статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Виходячи з аналізу положень пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності 20 березня 2007 року, право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків (далі - Фонд), яке вони мали відповідно до положень первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано. Конституційний Суд України визнав, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008). Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди має здійснюватися відповідно до загальних підстав відповідальності. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Ураховуючи, що у цій справі відповідач є роботодавцем працівника, який загинув під час виконання ним трудових обов`язків, а позивач є матір`ю фізичної особи, у зв`язку зі смертю якої їй завдано моральну шкоду, то колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що відносини між сторонами регулюються правилами частини другої статті 1167 ЦК України з врахуванням особливостей правового регулювання, встановлених у статті 1168 цього Кодексу. При цьому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила статей 1187-1188 ЦК України. Ці правила підлягали б застосуванню до відносин між товариством (як юридичною особою, працівник якої використовував власний транспортний засіб під час виконання трудових обов`язків, що був джерелом підвищеної небезпеки) та іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди. Проте, оцінка цих відносин перебуває за межами цього судового розгляду. Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 755/18455/17 (провадження № 61-39253св18) зазначив, що відповідно до загальних підстав відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. У справі, яка переглядається, нещасний випадок із ОСОБА_2 стався під час виконання ним трудових обов`язків і така шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому за правилами пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується потерпілому незалежно від вини її заподіювача. Цивільним законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди у позадоговірних відносинах. Водночас на потерпілого покладається обов`язок доведення належними доказами наявності усіх інших умов виникнення деліктного зобов`язання, зокрема судом підлягає встановленню факт завдання шкоди за участю відповідача, факт, що заподіювачем шкоди є саме відповідач, та розмір завданої шкоди, тобто суд зобов`язаний встановити протиправність діяння її заподіювача, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. За встановлених фактичних обставин справи нещасний випадок зумовлений саме діями ОСОБА_2 , які перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками (загибеллю працівника), який під час виконання ним трудових обов`язків допустив порушення Правил дорожнього руху України. При цьому судами не встановлено протиправності в рішеннях, діях чи бездіяльності відповідача, що мали б своїм наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинув син позивача. Тобто не встановлено, що відповідач допустив порушення норм трудового права, зокрема, правил охорони праці тощо. Ураховуючи викладене колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що у зв`язку з недоведеністю наявності таких умов виникнення деліктного зобов`язання, як протиправності в поведінці відповідача та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з втратою сина не породжує виникнення у ТОВ «Караван-Сарай» обов`язку її компенсації. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує різний підхід до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є необхідність усунення виявлених розбіжностей. З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Караван-Сарай» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Прийняти до розгляду справу № 235/3191/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року. Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді В. С. Висоцька Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников М. Є. Червинська