Постанова Київський апеляційний суд № 760/8837/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 760/8837/20 Апеляційне провадження №33/824/1956/2021Головуючий у суді першої інстанції - Козленко Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 року суддя Київського апеляційного суду М.І.Оніщук, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої статтею 471 Митного Кодексу України, В С Т А Н О В И В: Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2020 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 Митного Кодексу України, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. Згідно з вказаною постановою 14.03.2020 року о 23 год. 45 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянин Португалії ОСОБА_1 , який прилетів до України з Португалії транзитним сполученням через Німеччину м. Мюнхена, рейсом №LH 2546 літаком а/к "Люфтганза", своїми діями обрав "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний контроль України товари, не підпадають під письмове декларування, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановленні законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Разом з тим, на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 МК України громадянину було поставлено питання щодо наявності готівкових коштів, пасажир відповів, що має приблизно 22000 доларів США, які були пред`явлені на вимогу. Зі слів ОСОБА_1 вищевказана валюта належала йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", де передбачено наявність у громадян готівки у розмірі, що не перевищує в еквіваленті 10000 евро. З виявленої суми, пасажиру було пропущено 11230 доларів США еквівалент 9995 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 10770 доларів США. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2020 громадянина Португалії ОСОБА_1 визнано винним у порушені митних правил, передбачених ст. 471 МК України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби, оскарживши рішення в частині відсутності підстав для застосування щодо правопорушника додаткового стягнення у вигляді конфіскації вилученої валюти, вказав на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо такого стягнення. Оскільки, ОСОБА_1 своїми діями вчинив порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, які проявилися у переміщенні через митний кордон України валюти у розмірі, який перевищував максимально дозволений Постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019 року без письмового декларування. Звернув увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов`язкового стягнення. Просив скасувати постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва суду від 09.10.2020, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України та застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. й конфіскації предмету правопорушення - грошових коштів у розмірі 10770 доларів США. У судовому засіданні представник Київської митниці Держмитслужби апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лелюк А.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на обставини, що стали передумовою для перетину кордону ОСОБА_1 . Зокрема, зазначала, що ОСОБА_1 прибув з Мюнхену у приватних справах. Митний контроль проходив по зеленому коридору. Не задекларував 22000 доларів США на червоному коридорі тому, що поспішав. Також хвилювався про пологи сурогатної матері, яка чекала на останнього в лікарні. Свої гроші не приховував та збирався витратити на сурогатні пологи. Крім того, ОСОБА_1 не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби, який підтримав апеляційну скаргу та захисника Перейра Де Жесус Жозе Мігеля, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим та ніким з учасників не оскаржується, а тому в цій частині постанова суду не переглядається і підстав для скасування в цій частині постанови немає. Що стосується висновку суду першої інстанції про повернення вилучених під час здійснення провадження про порушення митних правил валютних цінностей, тобто незастосування додаткового стягнення у виді конфіскації, визначеного у ст. 471 МК України, то доводи апеляційної скарги представника митниці щодо його неправомірності заслуговують на увагу, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду не дотримався вимог глави 67 МК України та ст.ст. 23, 33 КУпАП, що призвело до неправильного застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Так, за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України валютні цінності є товарами. Відповідно до ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 148 від 27 травня 2008 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 року за № 520/1511, фізична особа незалежно від віку має право вивозити за межі України і ввозити в Україну готівку і банківські метали відповідно до норм, передбачених цією Інструкцією; митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидента протягом одного року з часу оформлення декларації; фізична особа, юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки і банківських металів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України; фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі, а вивозити за межі України фізична особа - нерезидент має право готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезенні в Україну. Таким чином, валютні цінності є товарами, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, а тому в разі, якщо вони є безпосередніми предметами порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, то підлягають обов`язковій конфіскації. Із матеріалів справи, що встановлено і судом першої інстанції, вбачається, що безпосередніми предметами правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є валютні цінності в розмірі 10770 доларів США, які ОСОБА_1 не задекларував при переміщенні через митний кордон України. Відповідно до ст. 466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Водночас, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, зокрема конфіскації предметів порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, щодо товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил. Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. Однак, ігноруючи норми чинного законодавства України, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_1 від конфіскації предметів порушення митних правил. Висновок про звільнення порушника від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення можливий за сукупності умов, а саме: правопорушник здійснив правопорушення з необережності, без приховування предмета, порушив правила проходження (проїзду) через «зелений коридор»; порушник перемістив предмет (грошові кошти) для власного використання (оплати проживання, харчування, лікування), і цей предмет має безсумнівно підтверджене законне походження та загалом може бути законно переміщений через митний кордон України за умови письмового декларування; предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами чи іншими податками та зборами; порушення митних правил полягає лише в тому, що предмет не було письмово задекларовано порушником, і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді не сплати митних платежів. З пояснень, які містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 , який є громадянином Португалії, прибув з Мюнхену у приватних справах. Митний контроль проходив по зеленому коридору. Не задекларував 22000 доларів США на червоному коридорі тому, що поспішав, оскільки хвилювався про пологи сурогатної матері, яка чекала на останнього в лікарні. Свої гроші не приховував та збирався витратити на сурогатні пологи. Згідно з протоколом про порушення митних правил № 0749/10000/20 від 14.03.2020, при передачі працівнику митниці готівки в розмірі 10770 доларів США, ОСОБА_1 повідомив, що зазначені кошти належать йому особисто. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про «індивідуальний і надмірний тягар» для ОСОБА_1 , у випадку конфіскації вилученої готівки. Оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища правопорушника та/або факту завдання надмірного тягару останньому, внаслідок конфіскації вилученого майна. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2020 в частині не застосування до громадянина Португалії ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді конфіскації валюти не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про призначення стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення. Щодо вирішення судом питання стягнення судового збору, то в цій частині постанова суду також є законною та обгрунтованою і підстави для її скасування відсутні. Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - задовольнити частково. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України - скасувати, та прийняти в цій частині нову постанову. Накласти на ОСОБА_1 за вчинене ним порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - валютних цінностей, вилучених відповідно до протоколу № 0749/10000/20 від 14 березня 20120 року, в сумі 10770 доларів США. У решті постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя М.І. Оніщук