Постанова 4824 № 760/2106/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №760/2106/21 головуючий у суді І інстанції: Кушнір С.І. провадження №33/824/1655/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 02 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Державної митної служби України на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного кодексу України, ВСТАНОВИВ: Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України. Застосовано до громадянина України ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 коп.. Стягнуто з гр. України ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.. Безпосередній предмет правопорушення - вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил № 1917/10000/20 від 15.12.2020 року, а саме: 1200 доларів США, що по курсу національного Банку України на день вчинення правопорушення становить - 33439,32 грн., які вилучені та, згідно опису, передані на відповідальне зберігання в касу митниці (Київська міська митниця ДФС, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а), повернути громадянину України ОСОБА_1 . Згідно постанови суду першої інстанції15.12.2020 року, вбачається, що 15.12.2020 о 12 год. 20 хв. на митний контроль поступив громадянин України ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), та громадяни Вірменії ОСОБА_4 , які відлітали з Українидо Вірменії м. Єреван, авіарейсом PQ401, своїми діями обрали канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявили про те, що переміщувані ними через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій, відповідно до п. 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 №671, та після перетину якої настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю. При усному опитуванні було встановлено, що пасажир и ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), та ОСОБА_4 , переміщують готівку, в розмірі по 5000 доларів США. Після проведення опитування громадянину Вірменії ОСОБА_4 було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні, після чого останнім було надано готівку в розмірі 5000 доларів США, що знаходилась в кишенях одягу. Громадянин України ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був запрошені до оглядової кімнати, під час митного огляду, було виявлено 13300 доларів США, що знаходились в кишенях одягу. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України вказана валюта належить йому частково, 7300 доларв його, а 6000 доларів належить брату. З виявленої суми пасажиру було пропущено 12100 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 15.12.2020 становить 9946,83 Євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 1200 доларів США, що по курсу НБУ станом на 15.12.2020 р. становить еквівалент 33439,32 грн.. Пасажир ОСОБА_1 , митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор» чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Враховуючи викладене, митний орган прийшов до висновку, що своїми діями пасажир ОСОБА_1 порушив встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», перемістила товари, на які законодавством України встановлені обмеження. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 471 Митного кодексу України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник Київської митниці Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в частині повернення йому готівки в розмірі 1200 доларів США, і прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, а саме накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. з конфіскацією обмежених товарів - 1200 доларів США. Вважає, що оскаржувану постанову прийнято з мотивів невідповідності висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, встановленим під час судового розгляду фактичним обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що громадянин України ОСОБА_1 обравши в зоні митного контролю прохід «зелений коридор», здійснив переміщення через митний кордон України без декларування готівки, сума якої перевищує встановлену ч. 1 ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції" межу - 10000 євро. Оскільки законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, яка перевищує 10000 євро, до правопорушника у відповідності до санкції ст.471 Митного кодексу України повинно бути застосовано штраф, як основний вид стягнення, та конфіскація безпосереднього предмету правопорушення, як обов`язковий додатковий вид стягнення, визначений санкцією закон. який передбачає відповідальність за порушення вказаних митних правил. У відповідності до правил ч.1 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України, в даному випадку ст.471 Митного кодексу України. На думку представника митниці суд першої інстанції поверхнево вивчив адміністративні матеріали справи про порушення митних правил та не надав їм належної правової оцінки. Представник митниці вказує на те, що відповідно до законодавства України, валютні цінності обмежені щодо їх переміщення через митний кордон України шляхом встановлення особливого порядку їх переміщення. У судове засідання суду апеляційної інстанції представник Київської митниці Держмитслужби та ОСОБА_1 не з`явились про день час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про порушення митних правил, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК Українивідповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим та ніким з учасників не оскаржується, а тому в цій частині постанова суду не переглядається і підстав для скасування в цій частині постанови немає. Що стосується висновку суду першої інстанції про повернення вилучених під час здійснення провадження про порушення митних правил валютних цінностей, тобто незастосування додаткового стягнення у виді конфіскації, визначеного у ст. 471 МК України, то доводи апеляційної скарги представника митниці щодо його неправомірності заслуговують на увагу, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду не дотримався вимог глави 67 МК України та ст.ст. 23, 33 КУпАП, що призвело до неправильного застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Так, за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 МК Українивалютні цінності є товарами. Відповідно до ст. 197 МК Україниу випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 148 від 27 травня 2008 рокута зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 року за № 520/1511, фізична особа незалежно від віку має право вивозити за межі України і ввозити в Україну готівку і банківські метали відповідно до норм, передбачених цією Інструкцією; митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидента протягом одного року з часу оформлення декларації; фізична особа, юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки і банківських металів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України; фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі, а вивозити за межі України фізична особа - нерезидент має право готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезенні в Україну. Таким чином, валютні цінності є товарами, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, а тому в разі, якщо вони є безпосередніми предметами порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, то підлягають обов`язковій конфіскації. Із матеріалів справи, що встановлено і судом першої інстанції, слідує, що безпосередніми предметами правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є валютні цінності в розмірі 1200 доларів США, які ОСОБА_1 не задекларував при переміщенні через митний кордон України. Відповідно до ст. 466 МК Україниадміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Водночас, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, зокрема конфіскації предметів порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, щодо товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України. Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил. Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. Однак, ігноруючи норми чинного законодавства України, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_1 від конфіскації предметів порушення митних правил, при цьому, будь-якої оцінки щодо наявності у нього обставин, які складуть «індивідуальний і надмірний тягар» при конфіскації вилучених коштів не зробив. Як вбачається з постанови, судом не вказано будь-яких доказів, які підтверджують факт наявності «індивідуального і надмірного тягаря» у ОСОБА_1 при конфіскації вилучених у нього коштів. Не надано таких доказів правопорушником і під час апеляційного розгляду справи. Висновок про звільнення порушника від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення можливий за сукупності умов, а саме: правопорушник здійснив правопорушення з необережності, без приховування предмета, порушив правила проходження (проїзду) через «зелений коридор»; порушник перемістив предмет (грошові кошти) для власного використання (оплати проживання, харчування, лікування), і цей предмет має безсумнівно підтверджене законне походження та загалом може бути законно переміщений через митний кордон України за умови письмового декларування; предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами чи іншими податками та зборами; порушення митних правил полягає лише в тому, що предмет не було письмово задекларовано порушником, і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді не сплати митних платежів. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює зварювальником у фермерському господарстві, при цьому матеріали справи не містять доказів про його доходи і фінансові статки, що має враховуватись при оцінці щодо наявності у нього обставин, які складуть «індивідуальний і надмірний тягар» при конфіскації вилучених коштів. До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_1 та ввезенні в Україну вказаної готівки не мав документів на підтвердження законності її походження. Більш того, як вбачається з протоколу опитування в справі про порушення митних правил №1917/10000/20 від 15.12.2020 року, безпосередньо під час порушення митних правил ОСОБА_1 пояснював працівникам митниці, що кошти, які він перевозив через митний кордон України належать йому особисто. До суд апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу в якому зазначено, що конфіскація коштів істотно вплине на його майновий стан, оскільки їх походження цілком законне - це заробітна плата, яку він отримав працюючи зварювальником у фермерському господарстві, а, тому, втручання у право власності не може вважатись пропорційним, оскільки спричинить для нього «надмірний тягар». Просив відмовити у задоволенні апеляційної. Крім того, згідно протоколу опитування в справі про порушення митних правил від 15.12.2020 року слідує, що ОСОБА_1 працівникам митниці повідомив інформацію про те, що 7300 доларів США належать йому особисто, а 6000 доларів США належать його брату. Свою вину у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 471 МК Українивін не визнає, не розуміючи чому це є порушенням митних правил. Відтак, апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_1 готівки, покладає на нього «індивідуальний і надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку, як і не наведено цього в оскаржуваній постанові. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року в частині не накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді конфіскації валюти не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення слід прийняти нову постанову, якою призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби - задовольнити. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, щодо ОСОБА_1 в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, і рішення про повернення валютних цінностей - скасувати та прийняти нову постанову. Накласти на ОСОБА_1 за вчинене ним порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - валютних цінностей, вилучених відповідно до протоколу № 1917/10000/20 від 15 грудня 2020 року, в сумі 1200 ( тисячу двісті) доларів США. У решті постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено «02» квітня 2021 року. Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко