Постанова Донецький апеляційний суд № 219/5009/18

Єдиний унікальний номер 219/5009/18 Номер провадження 22-ц/804/1178/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 219/5009/18 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про стягнення виплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року (суддя Хомченко Л.І., повний текст рішення складний 10 листопада 2020 року), в с т а н о в и в : 18 травня 2018 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Пiвнiчний» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у сумі 49000 грн., посилаючись на те, що 24 жовтня 2014 року між ПрАТ «СК АСКО ДС» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AI/3642007. 10 червня 2015року на а/ш Слов`янськ-Донецьк-Марiуполь водій автомобіля OPEL ASTRA, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, скоїв зіткнення з автомобілем HYUNDAI ELANTRA, д.н.з НОМЕР_2 , який належить відповідачу ОСОБА_1 , в результаті чого даний автомобіль отримав механічне пошкодження. Згідно з довідкою ВДАI № 65972881 дiї ОСОБА_2 є такими, що призвели до настання ДТП та відповідно до наданої довідки ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та постановою суду вiд 15 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК АСКО ДС» із заявою на виплату страхового відшкодування 02 листопада 2015 року, в якій зазначив, що взаєморозрахунки з винними особами не здійснювались, у зв`язку з чим згідно страхового акту № 232/15 ГО платіжним дорученням вiд 16 липня 2015 року № 168 ПрАТ «СК АСКО ДС» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 49000 грн. На підставі здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК АСКО ДС» набуло право зворотної вимоги щодо стягнення виплаченої суми страхового відшкодування з ОСОБА_2 та звернулось до нього з позовом до суду. Ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області вiд 11 лютого 2016 року, яка набрала законно сили та не оскаржувалась сторонами, рішення Краматорського міського суду Донецької області вiд 14 грудня 2015 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК АСКО ДС» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовлено та встановлено, що 16 червня 2015 року ОСОБА_1 отримав вiд ОСОБА_2 , тобто перед зверненням iз заявою на виплату до страховика, в рахунок відшкодування спричиненої тому в результаті ДТП шкоди у зв`язку iз пошкодженням автомобіля грошову суму у розмірі 99000 грн., а ОСОБА_3 отримала грошову суму у розмірі 11000 грн., де зазначили, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 не мають та в майбутньому не матимуть. Крiм того, Апеляційний суд Донецької області, встановив, що потерпіла особа ОСОБА_1 надав в ПрАТ «СК АСКО ДС» недостовірну інформацію про відсутність взаєморозрахунків між ним та ОСОБА_2 , на підставі чого отримав від страхової компанії страхове відшкодування. Таким чином, ОСОБА_1 отримав відшкодування у повному розміри ще до звернення до страхової компанії. Якщо б на момент здійснення виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК АСКО ДС» було відомо про те, що страхувальник ОСОБА_2 здійснив повне відшкодування шкоди ОСОБА_1 ПрАТ «'СК АСКО ДС» мало б підстави відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 26 Закону України «Про страхування». Просив стягнути з відповідача на користь позивача виплачене страхове відшкодування у сумі 49000 грн., а також понесені судові витрати з оплати судового збору у сумі 1762 грн. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року у задоволенні позову «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про стягнення виплаченого страхового відшкодування відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач ПрАТ «СК АСКО ДС» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції підставою спростування, встановлених апеляційним судом Донецької області обставин у справі 234/13459/15-ц, вказав показання відповідача ОСОБА_1 та показання свідка ОСОБА_1 , який стверджував, що отримав лише відшкодування моральної шкоди. Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що ОСОБА_1 отримав 99000 грн. за пошкоджений автомобіль, тому з розписки не вбачається, що ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 49000 грн. матеріальної шкоди. Зазначає, що рішення суду не відповідає нормам частини 1-3 статті 263 ЦПК України, оскільки судом не було досліджено в повному обсязі зміст розписки, де ОСОБА_1 поміж іншого вказав, що заподіяна йому, його жінці та дочці матеріальна та моральна шкода повністю відшкодована, та не надав викладеним в ній обставинам належної оцінки, натомість обмежився вибірковим тлумаченням змісту цього документу та надав перевагу показанням відповідача над обставинами, встановленими судом в іншій справі. Вважає, що показання відповідача не можуть мати жодної доказової цінності, оскільки його зацікавленість в результаті розгляду справи є очевидною, однак ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2014 року мiж ПрАТ «СК АСКО ДС» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AI/3642007, згідно з яким цивільна правова відповідальність осіб, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу OPEL ASTRA, д/н НОМЕР_1 , з 26 жовтня 2014 року по 25 жовтня 2015 року (а.с.5). 10 червня 2015 року на а/ш Слов`янськ-Донецьк-Марiуполь водій автомобіля OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, скоїв зіткнення з автомобілем HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідачу ОСОБА_1 , в результаті чого даний автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно з довідкою ВДАI № 65972881 дiї ОСОБА_2 є такими, що призвели до настання ДТП та відповідно до наданої довідки ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (а.с.6). Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та постановою Краматорського міського суду Донецької області вiд 15 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та підвергнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с.7,8). На підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AI/3642007 вiд 24 жовтня 2014року та документів, що підтверджують розмір шкоди, ПрАТ «СК АСКО ДС» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 49000 грн. (а.с.24). Сума страхового відшкодування матеріального збитку визначалась на підставі звіту по факту матеріальної шкоди, причиненої власнику автомобіля вiд 17 червня 2015 року, відповідно до якого розмір шкоди становить 106860,90 грн., лiмiт відповідальності страховика 50000 грн., франшиза за полісом № AI/3642007 вiд 24 жовтня 2014 року становить 1000 грн., тобто 50000 грн. - 1000 грн. = 49000 грн. (а.с.4-19, 5). Ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області вiд 11 лютого 2016року, яка набрала законно сили та не оскаржувалась сторонами, рішення Краматорського міського суду Донецької області вiд 14 грудня 2015 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК АСКО ДС» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовлено та встановлено, що згідно із копій розписок, наданих відповідачем ОСОБА_2 до суду вбачається, що 16 червня 2015 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої тому в результаті ДТП шкоди у зв`язку із пошкодженням автомобіля грошову суму у розмірі 99000 грн., а ОСОБА_3 отримала грошову суму у розмірі 11000 грн., де зазначили, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 не мають та в майбутньому не матимуть (а.с.27-30, 25, 26). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в розписці від 16 травня 2015 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 в рахунок спричиненої йому шкоди 99000 грн. за пошкоджений автомобіль в наслідок ДТП, що сталося 10 червня 2015року, а також зазначено, що він не має матеріальних і моральних претензій і у майбутньому не матиме. З наданої розписки не вбачається, що ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 49000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП. Крім того, відповідно до листа Бахмутського ВП ГУ НП в Донецької області від 03 листопада 2020 року кримінальне провадження № 12016050150000580 від 26 лютого 2016 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, за заявою ПрАТ «СК АСКО ДС» про те, що невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа 02 липня 2015 року грошовими коштами у розмірі 49000 грн., знаходиться у провадженні СД Бахмутського ВП ГУНП в Донецькый області, досудове розслідування триває та про підозру нікому не повідомлено. За таких обстави суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2643 грн. (а.с.232, 236). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на позивача. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову складає 49000 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, в якому позивачем була подана позовна заява. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна А.В. Гапонов О.В. Халаджи