Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/634/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/634/21 пров. № А/857/8136/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Кирилюк В.Ф. в порядку письмового провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування рішення, в с т а н о в и в : У січні 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ Держгеокадастру, відповідач) №921-ДК/0149/По/08/01-20 від 18.12.2020, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2021постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земельну ГУ ДержгеокадаструНовіка Ю.Ф.№921-ДК/0149/По/08/01-20 від 18.12.2020 залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що земельна ділянка, яку згідно протоколу про адміністративне правопорушення він самовільно зайняв, це частина його присадибної земельної ділянки, на якій знаходиться належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 . Дубечненська сільська рада не затвердила йому технічну документацію, вимагаючи звільнити частину присадибної земельної ділянки, що веде від бару на вигін. Рішення про відмову в затвердженні технічної документації він оскаржував до суду. Коли розглядався цей спір, претензій по звільненню частини присадибної земельної ділянки, що веде від дороги до гаража не було, а тому межі в яких позивач користується присадибною земельною ділянкою існують з 1994 року. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради № 5 від 28.01.1997 ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Рішенням Дубечненської сільської ради №51/4 від 14.04.2014 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,25 га, на АДРЕСА_1 . На підставі листа Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області №588/02.07/2-20 від 13.11.2020 ГУ Держгеокадастру було видано наказ №921-ДК від 10.12.2020 «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», яким зобов`язано здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки щодо використання спірної земельної ділянки. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №921-ДК/751/АП/09/01-20 від 10.12.2020, складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру Новіком Ю.Ф., в присутності спеціаліста сільської ради Гаврилюк Н.А., сільського голови Костючика А.П., громадянина ОСОБА_1 (відмовився від підпису) було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка розмежовує землекористування громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), використовується як проїзд до гаража, який стоїть на балансі Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області. Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 встановлено ворота із замком, що унеможливлюють використовувати дану земельну ділянку як проїзд до зазначеного гаража земельних ділянок інших землекористувачі та відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільно зайнятою, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Актом обстеження земельної ділянки №921-ДК/3611/АО/10/01-20 від 10.12.2020 встановлено ті самі обставини актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №921-ДК/751/АП/09/01-20 від 10.12.2020. 10.12.2020 державним інспектором ГУ Держгеокадастру Новіком Ю.Ф. відносно ОСОБА_1 було складено протокол №921-ДК/0156/ПТ/07/01-20, яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,02 га із земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), використовується як проїзд до гаража, яка перебуває на балансі Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України та ст.1Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Правопорушенням завдано матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої згідно розрахунку від 10.12.2020 складає 666,6 грн. 10.12.2020 було видано припис №921-ДК/0164/ПР/03/01-20, яким зобов`язано в термін виконання до 10.01.2021 вжити заходів щодо усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства України, стосовно самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки. Повідомленням від 11.12.2020 було призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 11 год 00 хв 18.12.2020 за адресою : м. Луцьк, вул. Винниченка, 63, третій поверх, кабінет Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру. Вказане повідомлення було того ж дня направлено рекомендованим поштовим відправленням №4440101194889 за адресою позивача. яке згідно даних трекінгу АТ «Укрпошта», вручено йому особисто 14.12.2020, тобто за 4 дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду вказаного протоколу 10.12.2020 державним інспектором ГУ Держгеокадастру Новіком Ю.Ф. було прийнято постанову №921-ДК/0149/По/08/01-20, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.531 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Копію вказаної постанови позивачем було отримано25.12.2020. Не погодившись з оспорюваною постановою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача дійсно був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.531 КУпАП, а відповідач правомірно та обґрунтовано притягнув його до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів позивача про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення не врахував вимоги статей 33, 34 КУпАП, зокрема його похилий вік та віддаленість місця проживання, суд вказав, що такі обставини враховуються лише при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення. В даному випадку, на позивача накладено мінімальне можливе стягнення, яке передбачено санкцією ст.531 КУпАП, а тому дані про характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, були повністю враховані відповідачем. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Земельного кодексу України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Пунктом «б» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок. Згідно ст.531 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, згідно із вказаною нормою права за самовільне зайняття земельної ділянки, тобто використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, передбачена адміністративна відповідальність, яку несуть як громадяни, так і посадові особи. Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державні інспектори в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають правоскладати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення в сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. Перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є вичерпним. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною першою статті 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 76 КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, відповідач не спростував наведені позивачем у позовній заяві доводи. Позивач зазначав, що в постановах та протоколі не вказане точне місце розташування земельної ділянки, про яку існує спір та про самовільне захоплення якої прийнято оспорюване рішення, а тому не можливо зрозуміти на якій саме земельній ділянці відбулось порушення земельного законодавства. Так, у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.531 КУпАП, відповідач посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №921-ДК/751/АП/09/01-20 від 10.12.2020та акт обстеження земельної ділянки №921-ДК/3611/АО/10/01-20 від 10.12.2020. Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно актів перевірки на схематичному плані зображено її місцезнаходження без окреслення конкретних меж та сусідніх ділянок, що не дає можливості встановити точне місцезнаходження ділянки з приводу самовільного зайняття якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, у схематичному плані не зазначено точних координат, меж та сусідніх ділянок, що унеможливлює визначення предмету адміністративного правопорушення. Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справ з приводу рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Отже, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у діях позивача ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ст.531 КУпАП, у зв`язку з чим він не підлягає адміністративній відповідальності за цією статтею. Стосовно доводів позивача про необхідність закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки такі повноваження належать лише органу, який накладає адміністративне стягнення, а не суду, який переглядає правомірність прийнятого ним рішення, позаяк до повноважень суду п.3 ч.3 ст.286 КАС України відносить лише скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваної постанови, наявності підстав для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таки чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по справі у розмірі 454 грн за подання адміністративного позову та 681 грн за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.139, 268-269, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2021 року по справі №161/634/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування рішення задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №921-ДК/0149/По/08/01-20 від 18 грудня 2020 року і закрити справу про адміністративне правопорушення. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (код ЄДРПОУ 39767861, вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область) на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 454 гривні сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 681 гривні за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 24.05.2021.