Постанова 4856 № 240/21613/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21613/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 24 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Іваненко Т.В. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" ЛТД на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" ЛТД до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" ЛТД звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 193 від 27 листопада 2020 року щодо відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а також зобов`язати відповідача видати таку ліцензію. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що автомобільний газозаправний прилад є цілісним заводським виробом, його розміщення не має ознак будівництва, встановлюється без фундаменту, а тому не підлягає прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 10 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" ЛТД подало до Головного управління ДПС у Житомирській області заяву про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Карпенка, 3 а, м. Радомишль, Житомирська область. 27 листопада 2020 року відповідачем прийнято рішення № 193 про відмову позивачу у видачі такої ліцензії, яке мотивоване відсутністю акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, а також у зв`язку з ненаданням копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому порядку до 01 січня 2014 року. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся із вказаним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не подавався до ГУ ДПС у Житомирській області акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інший документ, що містить відповідну інформацію, а також документи, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року, тому у відповідача не було законних підстав для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР). Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР. Так, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник. Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у видачі ліцензії слугували висновки відповідача щодо не надання позивачем ряду документів, а саме: акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, а також копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому порядку до 01 січня 2014 року. Згідно з статтею 18 Закону № 481/95-ВР, тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. Отже, до 01 січня 2022 року подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Проте, за відсутності зазначених документів, законом встановлено за необхідне подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна. Слід зауважити, що позивачем факт неподання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або іншого документа, що містить відповідну інформацію не заперечується. Натомість позивач зазначає, що об`єкт АГЗП за адресою: вул. Карпенка, 3 а, м. Радомишль, Житомирська область виконаний як цілісний заводський виріб, його встановлення не передбачає здійснення будівельних робіт і не підпадає під визначення нерухомого майна, відтак законодавством не передбачено подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію. Крім того, позивач вказує на наявність висновків експертизи ТОВ "Карпаттехноальянс" стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки і стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Суд при цьому зазначає, що вказані висновки експертиз не є тотожними або взаємовиключними з актами вводу в експлуатацію об`єкта та готовності об`єкта до експлуатації, або з сертифікатом про прийняття в експлуатацію. Закон № 481/95-ВР вимагає від особи, яка звернулась із заявою про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, надання: - акту вводу в експлуатацію об`єкта, або - акту готовності об`єкта до експлуатації, або - сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів або - інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці виробництва пального, необхідних для виробництва та зберігання пального. Єдине тимчасове виключення, передбачене статтею 18 Закону, для об`єктів нерухомості, введених в експлуатацію до 01 січня 2014 року. Таким чином, ненадання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства можливо лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. Тобто, у разі подання документу, що підтверджує право власності на об`єкт, який видано після 1 січня 2014 року, заявник зобов`язаний надати акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства. Матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що до заяви ним не надано вищевказаних документів. Також суд зазначає, що механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461) Згідно п. 3 Порядку № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3. До значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти: пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті. (абз. 3 ч. 5 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. При цьому, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не подавався до ГУ ДПС у Житомирській області акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інший документ, що містить відповідну інформацію, а також документи, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року, тому у відповідача не було законних підстав для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. А тому, оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Житомирській області прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Законом № 481/95-ВР. Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного суду від 26.06.2018 року у справі № 816/1533/17, оскільки Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду від 21.08.2019 року у справі №823/1850/16 відступив від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №816/1533/17 в частині щодо можливості облаштування заправника газом як цілісного заводського виробу на підставі Концепції без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю. Зокрема, Верховний Суд у справі № 823/1850/16 зазначив, що оскільки облаштування виконаного цілісним заводським виробом СЗГ є реконструкцією, здійснення реконструкції є будівельними роботами, які потребують відповідного дозволу, а тому виконання таких робіт без дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю на підставі Концепції суперечить закону. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем Концепції (пропозиції) щодо розміщення автозаправних газових пунктів модульного типу та відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" ЛТД залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Іваненко Т.В. Гонтарук В. М.