Постанова 4856 № 120/632/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/632/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Курко О. П. 24 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Іваненко Т.В. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року провадження у справі № 120/632/21-а закрито. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт вважає, що судами першої та апеляційної інстанції у справі № 120/4267/19-а не було вирішено позовних вимог стосовно необхідності ефективного захисту його порушених прав, свобод та інтересів. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Як свідчать матеріали справи, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа №120/4267/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням від 22.01.2020 року за результатами розгляду вищезазначеної справи вирішено в задоволені адміністративного позову відмовити. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 року зазначене рішення залишене без змін. Судом встановлено, що за змістом позовних вимог у позовній заяві у справі № 120/4267/19-а ОСОБА_1 просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 17.11.2008 року державної пенсії з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 17.11.2008 року по 01.01.2012 року перерахувати, призначити та виплатити державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році І категорії, особи з інвалідністю 2 групи, яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити державну пенсію в 3,5 рази відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, предметом розгляду даної справи були дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 17.11.2008 року по 01.01.1012 року з врахуванням Постанови №894 та Постанови №1293. Окрім того, судом встановлено, що позовні заяви у справах № 120/4267/19-а та №120/632/21-а обґрунтовані прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанов № 894 та № 1293, якими передбачено наступне. Відповідно до пункту 1 Постанови № 894, з метою здійснення подальших заходів щодо соціального захисту пенсіонерів Кабінет Міністрів України постановляє: збільшити з 1 вересня 2004 року на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У свою чергу, пунктом 1 Постанови № 1293 передбачено з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій Кабінет Міністрів України постановляє: збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": у 3,5 раза - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв`язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей. В свою чергу, позивач звертаючись до суду з позовом від 27.01.2021 року просив суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за період з 14.12.2010 року по 31.12.2011 року перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році І категорії, особі з інвалідністю 2 групи, яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити державну пенсію в 3,5 рази відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та сплатити суму боргу по недоплаченій пенсії. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем заявлено такі ж позовні вимоги як і в позовній заяві за результатами якої відкрито провадження у справі №120/4267/19-а. Окрім того, період за який позивач просив здійснити перерахунок пенсії у справі №120/4267/19-а (з 17.11.2008 року по 01.01.2012 року) включає в себе період ( з 14.12.2010 року по 31.12.2011 року), перерахунок за яким ОСОБА_1 просить здійснити в межах адміністративної справи №120/632/21-а. Відтак, сторони, предмет та підстави позову є аналогічними з тими, з якими позивач вже звертався до суду раніше та яким вже була надана оцінка в межах справи №120/4267/19-а та постановлено рішення, яке набуло законної сили. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у справі "Brumarescu v. Romania" від 28.11.1999 року наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі" (справа "Ryabykh v. Russia" від 24.07.2003). Такі ж висновки відображені і в наступних рішення Європейського суду з прав людини у справах "Понамарьов проти України" від 3 квітня 2008 року та "Христов проти України" від 19 лютого 2009 року. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Курко О. П. Судді Іваненко Т.В. Гонтарук В. М.