Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4267/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4267/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М. П. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 02 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Вінниця, повний текст складено - 22 січня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у грудні 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 17 листопада 2008 року державної пенсії з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 17 листопада 2008 року по 01 січня 2012 року перерахувати, призначити та виплатити державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році І категорії, особи з інвалідністю 2 групи, яку збільшити на 12% згідно постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити державну пенсію в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі актів Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, відповідач не має законних підстав. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія І, інвалідом 2-ї групи по захворюваннях, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Наголошує, що постановою Вінницького районного суду м. Вінниці від 02 червня 2010 року у справі № 2-а-80/2010 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії позивача відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому вказав, що пенсійний орган на виконання постанови суду виплатив кошти, як суму боргу по недоплаченій пенсії за період з листопада 2008 року по грудень 2010 року. Також зазначив, що відповідачем протиправно не враховано норми Конституції України та в добровільному порядку не було здійснено перерахунок пенсії з врахуванням зазначеного рішення суду, а також не враховані постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та № 1293 від 27 грудня 2005 року. На думку апелянта, розмір отриманої пенсії значно нижчий, ніж розміри пенсії встановлені вказаними постановами, чим фактично було звужено його право на отримання розмірів пенсії у значно більшому розмірі. Крім того, позивач у прохальній частині апеляційної скарги просив зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії за період з 01 вересня 2004 року по 23 листопада 2011 року. 24 лютого 2020 року на адресу суду надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначено, що позивач не просив суд першої інстанції зобов`язати пенсійний орган станом на сьогодення нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та №1293 від 27 грудня 2005 року. Крім того, зауважив, що у апелянта наявне право на перерахунок пенсії за період з 17 листопада 2008 року по 23 листопада 2011 року, а в пункті 2 прохальної частини позовної заяви здійснено описку та вказано невірний період. Також просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову, зокрема, зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та нарахування йому пенсії за період з 17 листопада 2008 року по 23 листопада 2011 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та №1293 від 27 грудня 2005 року. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Також зазначив, що пенсійним органом виконано рішення суду у відповідності до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 03 вересня 2014 року №

440. При цьому відповідач вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. 06 березня 2020 року на адресу суду надійшли пояснення позивача на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в яких останній ставить питання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та скасування судового рішення у зв`язку з тим, що воно прийнято без з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм права. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. 02 березня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду на 26 березня 2020 року о 10 год. 00 хв. 17 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі вх. № 6681/20. Також 26 березня 2020 року надійшла заява відповідача про апеляційний розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області вх. № 1160/20. Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року вирішено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Виходячи з приписів пунктів 1, 2 частини 1 статті 311 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2019 року. Позивач також, є інвалідом 2-ї групи по захворюваннях, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ №066929, зі степенем втрати професійної працездатності 70%. Перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з квітня 1998 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". У 2010 році позивачем подано позов до Вінницького районного суду м. Вінниці щодо проведення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 02 червня 2010 року у справі № 2-а-80/2010 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії позивача відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". За період з 17 листопада 2008 року по 14 грудня 2010 року пенсійним органом виплачено ОСОБА_1 пенсію у розмірах встановлених рішенням суду. Разом з тим, 29 листопада 2017 року виплачено кошти в сумі 58212,71 грн, як суму боргу по недоплаченій пенсії за вказаний період, про що відповідачем 11 листопада 2014 року надіслано довідку до управління юстиції про здійснення нарахування та виконання рішення суду. 18 листопада 2019 року позивач звернувся із заявою до пенсійного органу, в якій просив здійснити перерахунок пенсії починаючи з 17 листопада 2008 року по 23 листопада 2011 року врахувавши при цьому рішення суду по справі № 2-а-80/2010 та постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та № 1293 від 27 грудня 2005 року. 11 грудня 2019 року на зазначену заяву відповідачем надано лист-відмову у здійсненні перерахунку, мотивовану тим, що рішенням суду не зобов`язано відповідача здійснювати перерахунок вказаної пенсії. Також повідомлено про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210, якою визначено порядок здійснення перерахунку пенсій, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому зазначено, що постанови № 894 та № 1293 втратили чинність. Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно з статтею 50 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Частинами 1, 2 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За приписами частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Таким чином, встановлення розміру пенсії особам постраждалим внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС здійснюється Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду. Колегією суддів встановлено, що постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 02 червня 2010 року у справі № 2-а-80/2010 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 17 листопада 2008 року щомісячно, а також відповідно до статті 50 зазначеного Закону здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю з листопада 2008 року щомісячно у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до наданих матеріалів на виконання постанови суду у справі № 2-а-80/2010, органом пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії позивача, що підтверджується довідками про здійснення нарахування та виконання рішення суду № 2594/06-36/02 від 11 листопада 2014 року та від 14 червня 2017 року № 859/09-33/03 щодо виконання судових рішень, що також не заперечується позивачем. Проте, станом на дату звернення позивача із даним позовом постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" втратили свою чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210. Вказаною постановою передбачено інший порядок нарахування пенсії учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на даний час Кабінетом Міністрів України встановлено новий порядок нарахування та виплати пенсії учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, яким керуються у своїй діяльності органи пенсійного фонду. Відтак, здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі актів Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, відповідач не має законних підстав. Також при вирішені цього спору, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України" (заява № 43331/12) вказав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах "Аррас та інші проти Італії" (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та "Сухобоков проти Росії" (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). У цій справі національні суди дійшли висновку, що сума пенсійних виплат була зменшена після внесення змін до відповідних законодавчих актів. Щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Водночас, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії за період з 01 вересня 2004 року по 23 листопада 2011 року. При цьому зі змісту доповнення до апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_1 просить зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та нарахування пенсії позивачу за період з 17 листопада 2008 року по 23 листопада 2011 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року та №1293 від 27 грудня 2005 року. Також вказав, що в позовній заяві допущено описку та зазначено невірний період за який йому необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивач просив, зокрема, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з 17 листопада 2008 року по 01 січня 2012 року. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, заявлені вимоги в апеляційній скарзі та в доповненнях до неї не підлягають розгляду. Стосовно вимоги апелянта про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, колегія суддів зауважує, суд першої інстанції вирішив по суті спір за позовною заявою ОСОБА_1 . Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи вирішено питання про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду. Таким чином, заявлене клопотання апелянта також не підлягає розгляду. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.