Постанова 4856 № 120/3520/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3520/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 01 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області (далі - відповідач 1, 2) про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : позивач 30.10.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви щодо уточнення позовних вимог від 15.11.2019 №53690 (21.11.2019 №54574), просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області, що виразилась відмові добровільно відшкодувати 6 557,66 грн. шкоди, завданої законом, визнаним неконституційним - зобов`язати управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області стягнути з Держави України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 6 557,66 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що встановлення оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування звужує зміст та обсяг прав на майно, зокрема, пенсійні виплати, на які позивач міг очікувати відповідно до норм законодавства чинного на момент виникнення відповідних прав. Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що Управління державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області не є органом, що порушив чи не визнає порушені права, інтереси позивача. Також вказано на те, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену з 10.03.2011 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Пенсійним органом відповідно до норм податкового законодавства в період з лютого 2015 року по червень 2016 року з нарахованої ОСОБА_1 пенсії на підставі абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України утримано у вигляді податку з доходів фізичних осіб 15% (5961,49 грн) та військового збору в розмірі 1,5% (596,17 грн) від пенсійного забезпечення, що в сумі сягає 6557,66 грн. Згідно рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 норми абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України втратили чинність. 28.03.2018 позивачем направлено до пенсійного органу заяву, якій він просив прийняти рішення та відшкодувати завдану матеріальну шкоду. 20.07.2018 листом № 25/К-7 пенсійний фонд повідомив, що здійснювані ним відрахування з пенсії позивача ґрунтувались відповідно п. 16-1 підрозділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та загальний місячний оподаткований дохід визначений п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 цього кодексу. Оскільки, зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України, а тому саме з цієї дати припинено утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Позивач не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки суми утриманого податку на доходи фізичних осіб і військового збору з довічного грошового утримання прокурора не є збитками, тому, вони не можуть бути відшкодовані за рахунок коштів державного бюджету. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Приписами Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII до ПК України внесено зміни, які набрали чинності з 01.07.2014. Згідно з цими змінами ст. 164 Кодексу доповнено новим п. 164.2.19, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також, пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 до зазначеного підпункту Кодексу внесено нові зміни, що набрали чинності з 01.01.2015, згідно з якими оподаткуванню податком підлягали суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016, який набрав чинності з 01.07.2016, п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України викладено в наступній редакції: "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також, пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати". Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 13, 14 п. 32 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України. За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-р/2018, а отже, на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2015 року - червень 2016 року) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, здійснюючи відповідні відрахування у період з лютого 2015 року по червень 2016 року, пенсійний орган діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а, від 16.05.2019 у справі №336/5032/15-а. Таким чином, враховуючи, що період з лютого 2015 року по червень 2016 року щомісячне довічне грошове утримання позивача було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльність відповідачів та стягнення з Держави України на користь позивача 6 557,66 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним. Стосовно посилань позивача на ст. 1175 Цивільного кодексу України, якою вказано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів суд зазначає, що положення п.п 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України в судовому порядку судом не визнані незаконними та не скасовані, тоді як ст. 1175 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Щодо позовної вимоги до другого відповідача - управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області, суд зазначає, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.