Постанова 4856 № 560/5887/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5887/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 24 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій та рішень протиправними, зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також просить зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І. Франка з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 обмеження згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також неврахування стажу, право на який набуте згідно з попередніми актами законодавства; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, половину строку навчання за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І. Франка з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року; - визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.07.2020 р. та від 28.08.2020 року в частині призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , виходячи з невірно розрахованих ( встановлених) розмірів 50% та 52 % суддівської винагороди; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки ТУ ДСА України в Хмельницькій області від 08.07.2020 р. №230 про суддівську винагороду, з урахуванням зарахованого стажу та без застосування обмеження, передбаченого законом про Державний бюджет України, починаючи з 06.07.2020 року. У задоволенні решти вимог позову, суд відмовив. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у 2002 році ОСОБА_1 призначена суддею Дунаєвецького районного суду. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 05 квітня 2007 р. №878-У її обрано на посаду судді безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2020 року №1972/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області у відставку. Згідно з цим рішенням позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений відповідно до статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абз. 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». 06 липня 2020 р. суддю ОСОБА_1 виключено зі штату суду у зв`язку з подачею заяви про відставку. 08 липня 2020 р. позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надавши, у тому числі, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та копію диплому про вищу освіту. З 06.07.2020 р. ОСОБА_1 було призначене довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 23615 грн. (50% від суми заробітку 47230 грн.). 28 липня 2020 р. позивач звернулась до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки про суддівську винагороду від 08.07.2020 р. №230, виходячи з розрахунку 86% розміру суддівської винагороди, де просила врахувати стаж судді, який включає, у тому числі, половину строку навчання позивачки за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І.Франка. Відповідач 31.08.2020 року повідомив про відмову у перерахунку, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 не передбачене врахування до стажу роботи на посаді судді зазначеного періоду навчання. Також повідомив, що позивачці у травні та червні 2020 року було нараховано 47230,00 грн. суддівської винагороди (за кожен місяць), відтак з цього розміру правомірно обчислений розмір довічного грошового утримання. 28.08.2020 року відповідачем проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 06.07.2020 року, виходячи з розміру 52% суддівської винагороди. Вважаючи що до неї було протиправно застосоване обмеження відповідно до Закону про Державний бюджет, що у подальшому було визнано таким, що не відповідає Конституції України, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Зокрема суд зауважив, що Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження розміру суддівської винагороди не відповідав Конституції України, тому не міг бути застосований до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача має відбуватись без застосування вказаного обмеження. Разом з тим, у перерахунку виходячи з 86% суддівської винагороди суд першої інстанції відмовив у зв`язку з невідповідністю цього розміру вимогам ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та втратою чинності пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками Хмельницького окружного адміністративного суду з наступних підстав. Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить, зокрема, з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , призначене відповідно до норм Закону №1402. Пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який складається з двох абзаців, визначав різні підходи до умов призначення та виплати довічного грошового утримання суддям у відставці залежно від проходження або не проходження ними процедури кваліфікаційного оцінювання. Також цей пункт передбачав застосування до вирішення цих питань різних законів про судоустрій та різних розрахункових величин, що ставило суддів у відставці у нерівне становище. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 було визнано неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Пунктом 3 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII про судоустрій не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Оскільки право на відставку у позивачки виникло після вступу в дію Закону №1402-VIII, порядок призначення їй довічного грошового утримання та його розміри регулюються положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453) в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI (2010 року) зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, Закон 1992 року) а також окремими підзаконними актами. Згідно з абз. 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка була чинна після призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції станом на час призначення позивача на посаду судді вперше, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (2010 року), було передбачене право суддів на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку їх навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17. Таким чином, позивач має право на включення до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у ЛДУ ім. І.Франка, з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року, що становить 02 роки 4 місяці 28 днів, відтак врахування такого стажу для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди судді, виходячи з розмірів грошового утримання судді, визначеного у довідці ТУ ДСА України в Хмельницькій області про суддівську винагороду №230 від 08.07.2020 р. Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Колегія суддів також погоджується з тим, що обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, протиправно обмеженого не на підставі спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а на підставі іншого закону, суперечить Конституції України, стаття 130 якої передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій. Оскільки стаття 130 Конституції України не допускає будь-якого розширеного тлумачення її змісту, відтак не дозволяє суб`єктам владних повноважень, у тому числі законодавцю на власний розсуд застосовувати будь-які інші підходи до визначення розміру суддівської винагороди в обхід спеціального закону про судоустрій, Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження розміру суддівської винагороди не відповідає Конституції України, тому не може бути застосований до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначені висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, відтак суд погоджується з доводами позивача стосовно необхідності обчислення розміру її щомісячного довічного грошового утримання без застосування вказаного обмеження. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, в оскаржуваній відповідачем частині відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.