Постанова 4856 № 560/5168/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5168/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу період роботи з 04.09.1980 по 01.12.1981 в Тернопільській фабриці індпошиття та ремонту одягу з дати призначення пенсії (07.04.2019); визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови здійснити перерахунок її пенсії починаючи з 01.07.2019 по 31.03.2020 відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсії у 2019 році" №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" та щодо відмови виплати їй різниці між фактично отриманою нею та перерахованою в новому розмірі пенсією"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.09.1980 по 01.12.1981 в Тернопільській фабриці індпошиття та ремонту одягу з дати призначення пенсії (07.04.2019 року); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2019 року по 31.03.2020 відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" та виплатити їй різницю між фактично отриманою нею перерахованою в новому розмірі пенсією; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що у трудовій книжці позивача є помилка, стаж роботи позивача з 24.09.1980 по 01.12.1981 було зараховано з 01.04.2020 оскільки позивач 16.03.2020 надала довідку від 03.03.2020 року №7, видану ТОВ ательє "Ромашка". Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543, відповідач зазначає, що станом на 01.07.2019 позивач не мав стажу роботи 30 років. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 07.04.2019 призначено пенсію за віком. Обчислення пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 29 років 8 місяців, 15 днів. Стаж роботи на Тернопільській фабриці індпошиву та ремонту одягу з 24.09.1980 по 01.12.1980 (згідно з наявним записом у трудовій книжці) при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано враховуючи те, що запис про звільнення з роботи до трудової книжки внесено з порушенням Інструкції. 16.03.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області із заявою про донарахування страхового стажу та надала довідку від 03.03.2020 року №7, видану ТОВ ательє "Ромашка". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькі області з 01.04.2020 зараховано позивачу стаж з 24.09.1980 по 01.12.1981, в результаті перерахунку тривалість страхового стажу склала 30 років 11 місяців 23 дні. Листом від 15.07.2020 за №3357-2896/М-03/8-2200/20 відповідач відмовив у врахуванні позивачу періоду роботи на Тернопільській фабриці індпошиву та ремонту одягу з 24.09.1980 по 01.12.1981 з дня призначення пенсії. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що помилка при заповненні трудової книжки позивача, сама по собі, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування відповідного стажу для обрахунку пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Положенням ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.93 року передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Положеннями ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Згідно з положеннями п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідно до п. 1.7 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає допомогу непрацюючим особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що помилка при заповненні трудової книжки позивача, сама по собі, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування відповідного стажу для обрахунку пенсії. При цьому відповідач, у порушення п.п. 1.7, 3.3 Порядку №22-1 не повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів, а також не надав допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу період роботи з 04.09.1980 по 01.12.1981 в Тернопільській фабриці індпошиття та ремонту одягу з дати призначення пенсії (07.04.2019). Одночасно, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2019 року по 31.03.2020 відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", оскільки станом на 01.07.2019 року позивач мала страховий стаж 30 років 11 місяців 23 дні. Стосовно посилання апелянта на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідач не надав суду жодного доказу, що позивач знав, або міг знати про неврахування стажу роботи з 24.09.1980 по 01.12.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії, при тому, що позивачем фактично оспорюється відмова, викладена у листі відповідача від 15.07.2020. З адміністративним позовом до суду на дії пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні періоду роботи на Тернопільській фабриці індпошиву та ремонту одягу з 24.09.1980 по 01.12.1981 з дня призначення пенсії, позивач звернувся 08.09.2020. А відтак, суд вважає, що позивач в межах шестимісячного строку звернувся з позовом до суду, який обраховується з 15.07.2020. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.