Постанова 4851 № 520/2661/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 р.Справа № 520/2661/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.02.21 по справі № 520/2661/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі відповідач, СМУ МЮ (м.Харків) із адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність СМУ МЮ (м. Харків) щодо невнесення змін про національність позивача у актовий запис про шлюб №655, складений 23.12.1988 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ) та у актовий запис про народження №634, складений 14.08.1990 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ); - зобов`язати СМУ МЮ (м. Харків) внести зміни до відповідних актових записів та до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а саме: про шлюб №655, складеного 23.12.1988 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ), змінивши національність ОСОБА_2 з "росіянка" на "німка"; про народження №634, складеного 14.08.1990 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ), змінивши національність ОСОБА_1 з "росіянка" на "німка". 24.02.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до СМУ МЮ (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі №520/2661/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що предметом позову є оскарження бездіяльності уповноваженого державного органу, а саме невнесенням відповідних відомостей до реєстру, а також, не прийняттям цим органом відповідного висновку з питання, щодо якого позивач звертався. Апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, шо така бездіяльність фактично має розглядатися у цивільному провадженні, оскільки відповідно до усталеної судової практики, національність особи не є юридичним фактом і відповідно не може встановлюватися судом як юридичний факт в порядку цивільного судочинства. Також апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 по справі № 807/45/17 (провадження № 11-927апп18), у якій зроблено висновок, відповідно до якого: «За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності». Крім того, правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року № 55/18793 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду (п. 2.13.2 Правил). 11.05.2021 до суду надійшов відзив СМУ МЮ (м. Харків) на апеляційну скаргу, в якому управління просило суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві зазначено, що станом на 07.05.2021 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації СМУ МЮ (м. Харків) ОСОБА_1 із заявою про внесення змін до актового запису не зверталася, так як відділ не є належним суб`єктом прийняття заяви про внесення змін актових записів цивільного стану. В додаткових поясненнях , які надійшли до суду 17.05.2021, ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулася до СМУ МЮ (м. Харків) із заявою про внесення змін до державного акту реєстрації цивільного стану, проте їй будо відмовлено у цьому. Вважає, що у даному випадку наявні усі ознаки публічно-правового спору, розгляд якого повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства. Національність особи не вважається юридичним фактом і не може встановлюватися у судовому порядку в рамках будь-якого судочинства адміністративного чи цивільного. Відомості про національну належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливають на публічно-правові відносини такої особи з державою. На думку апелянта єдиною можливістю та єдиним дієвим механізмом захисту свого особистого немайнового права та зазначення своєї національності залишилося звернення до суду із адміністративним позовом про зобов`язання внести такі відомості. 31.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 13.04.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження по справі №520/2661/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судове засідання сторони та інші учасники справи не з`явилися, про дату час та місце розгляду повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 звернулася листом до СМУ МЮ (м.Харків), з метою офіційного підтвердження належності до німецької національності, просила внести відповідні зміни до актових записів (у тому числі електоронних даних Державного реєстру актів цивільного стану) про шлюб №655, складеного 23.12.1988 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловограда, про народження №634, складеного 14.08.1990 Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловограда. Листом СМУ МЮ (м.Харків) від 13.01.2021 №1394/К-7962/05.3 відмовлено у внесенні змін до зазначених актових записів. Роз`яснено, що до актових записів, до яких вона просила внести виправлення щодо своєї національності, зробити виправлення в графі «Національність» неможливо, так як це виправлення не підпадає під п. 4.5 Інструкції та суперечить первинно виданому свідоцтву про народження дитини заявниці серії НОМЕР_5 від 14.08.1990. Позивач не погодився з таким висновком відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не містить ознак публічно-правового характеру, не може бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, та підлягає комплексному визначені в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>". Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. За правилами п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись із заявою до відповідача, бажав внести зміни до актових записів про шлюб та про народження, зазначивши факт належності до німецької національності, а тому оскаржує протиправну, на її думку, відмову органу реєстрації актів громадянського стану щодо внесення змін до актових записів. Отже, спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності позивачки до німецької національності) до актових записів, які відмінні від існуючих записів цивільного стану. Враховуючи обставини справи та вищезазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання апелянта на те, що розгляд справи повинен проводитися за правилами адміністративного судочинства, оскільки на її звернення із заявою про внесення змін до державного акту реєстрації цивільного стану суб`єктом владних повноважень їй було незаконно відмовлено, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Пунктом 2.13 Правил № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану. В межах спірних правовідносин, позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення у актовому записі про своє народження та в свідоцтві про шлюб інформації про її національність . У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 та від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17, а також в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 820/5198/16. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Тобто, правильними є висновки суду першої інстнації, що адміністративний суд, розглядаючи справи даної категорії, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, отже у разі часткового задоволення позову (в частині визнання дій неправомірними) захист права не буде ефективним, адже суд адміністративної юрисдикції позбавлений права в межах спірної категорії зобов`язати відповідача вчинити дії. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам положень статті 242 КАС України . Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі № 520/2661/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 24.05.2021