Постанова 4851 № 591/6578/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 р.Справа № 591/6578/16-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Кучменко С.В. предствник відповідача Заїка І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., м. Суми, повний текст складено 12.03.21 року по справі № 591/6578/16-а за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення від 10.03.2017 року в справі №591/6578/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, в якій, з урахуванням уточнень, просила суд: накласти на Сумську міську раду штраф у розмірі 100780 грн. за невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 року в справі №591/6578/16-а, із якого 58040 грн. стягнути на її користь, а 42740 грн. стягнути до Державного бюджету України. В обгрунтування заяви зазначила, що нею до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області був поданий виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 28.03.2019 року, виданий на виконання постанови суду від 10.03.2017 року в справі 591/6578/16-а. Постановою державного виконавця від 07.08.2019 року було відкрите виконавче провадження та приписано боржнику (Сумській міській раді) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Оскільки судове рішення не було виконане, через півтора місяці постановою державного виконавця від 19.09.2019 року на Сумську міську раду було накладено штраф у розмірі 5100 грн., а також зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Проте, незважаючи на це, рішення суду не було виконане у встановлений строк, тому постановою державного виконавця від 18.10.2019 року на Сумську міську раду було накладено повторний штраф у розмірі 10200 грн. Крім того, оскільки у державного виконавця не залишилось дієвих важелів для спонукання Сумської міської ради виконати судове рішення, постановою державного виконавця від 18.10.2019 року, було закінчено виконавче провадження щодо виконання цього судового рішення про зобов`язання Сумської міської рад надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Отже, з наведеного вбачається, що залишається один дієвий механізм виконати дане судове рішення, шляхом судового контролю за його виконанням у порядку ст. 382 КАС України. Таким чином, тривалий час в період з 07.12.2017 до 15.05.2019 відбулось тридцять три сесії Сумської міської ради, а міський голова виніс питання по ОСОБА_2 на сесію лише один раз 03.05.2018 року. Проте, з 29.05.2019 по 13.11.2019 пройшло одинадцять сесій і міський голова виносив питання ОСОБА_2 на сесії чотири рази але не вистачало кількості голосів депутатів для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою. Вказане свідчить про протиправну бездіяльність Сумської міської ради, яка полягає саме в неприйнятті рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою на виконання судового рішення, що є порушенням як процедури розгляду, так і чинного законодавства щодо обов`язковості судового рішення. А тому, вважає, що є всі підстави для накладення штрафу за невиконання судового рішення від 10.03.2017 року в справі №591/6578/16-а саме на Сумську міську раду в максимальному розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про здійснення судового контролю від 26 грудня 2017 року за виконанням судового рішення від 10.03.2017 року у справі №591/6578/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд" (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32). Стаття 13 Конвенції (995_004) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року). Процедура виконання судового рішення, у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України. Частиною 1 ст. 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання. Отже, заявник не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, а, отже, під час прийняття рішення у справі наділений відповідним правом, а не обов`язком. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а. Судовим розглядом встановлено, що питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було розглянуто на чергових сесіях Сумської міської ради від 26.04.2017, 03.05.2018, 24.04.2019, 29.05.2019, 13.06.2019, 06.08.2019, 30.08.2019, 18.09.2019, проте рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийнято внаслідок недостатньої кількості голосів депутатів міської ради на пленарному засіданні сесії міської ради. Вказані обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі №480/4008/19, яким було скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка Володимира Олександровича від 19.09.2019 року ВП №59736229 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. (а.с.194-196 том 4) та рішенням Сумського окружного адміністративногосуду від 11.12.2019 року по справі №480/4549/19, яким було скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка В.О. від 18.10.2019 року ВП №59736229 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (а.с.197-199 том 4). Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до норм п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях. Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до частини 15 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Згідно статті 47 Регламенту роботи Сумської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 26.11.2015 №1-МР, зі змінами і) рішення міської ради з будь-якого питання приймаються на її пленарному засіданні після обговорення шляхом відкритого поіменного голосування за допомогою електронної системи або іншими видами та способами, передбаченими цим Регламентом. Рішення міської ради в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (крім рішень з процедурних питань) приймаються, якщо за них проголосувала більшість депутатів від загального складу міської ради. Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Отже, в силу повноважень, наданих депутату Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», гарантій депутатської діяльності, депутат місцевої ради наділений дискреційними повноваженнями щодо ухвалення того чи іншого рішення ради, при цьому депутат не зобов`язаний віддати свій голос за проект рішення міської ради, підготовлений її виконавчим органом. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією. При цьому, статтею 36 цього Закону визначено, що, зокрема, намагання в будь-якій формі вплинути на депутата місцевої ради, членів його сім`ї з метою перешкодити депутату виконувати свої повноваження, змусити його до вчинення неправомірних дій тягне за собою відповідальність згідно з законом. Таким чином, відсутні важелі впливу та зобов`язання депутатів міської ради прийняти відповідне рішення від імені Сумської міської ради. Колегія суддів також зазначає, що статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». У статтях 12, 42, 59 і 79 цього закону визначені повноваження та статус сільських, селищних, міських голів. Відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Отже, в силу норм Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова не наділений повноваженнями приймати рішення від імені ради. Навпаки, міський голова є підзвітним міській раді, статус міського голови, як головної посадової особи міської громади реалізовується у представницьких функціях щодо представлення міської громади, міської ради та її виконавчого комітету у відносинах з державними органами, та очолювання виконавчого комітету, як виконавчого органу міської ради, який утворюється за її рішенням. Судом встановлено, що протягом 2020-2021 років на сесії Сумської міської ради виносилось питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з протоколів сесій Сумської міської ради. У своїй заяві, ОСОБА_2 зазначає, що міський голова виносив питання ОСОБА_2 на сесії декілька разів але не вистачало кількості голосів депутатів для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою. Отже, матеріалами справи підтверджується, що міським головою здійснено всі можливі, передбачені чинним законодавством дії для виконання рішення суду. Не підтримання проекту рішення депутатами на пленарних сесіях міської ради не може бути підставою для притягнення до відповідальності міського голови. Слід також зазначити, що штраф, який просить накласти позивач є різновидом юридичної відповідальності (санкцією). Накладення санкції передбачає наявність всього складу доведеного правопорушення, що, в свою чергу, включає об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, та суб`єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї із складових правопорушення свідчить про відсутність всього складу правопорушення, що тягне за собою протизаконність притягнення до юридичної відповідальності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в діях міського голови відсутня вина як обов`язковий елемент складу правопорушення, оскільки лише за наявності повного складу правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до юридичної відповідальності, зокрема, у виді накладення штрафу. В своїй заяві про встановлення судового контролю, заявниця просить накласти на Сумську міську раду штраф у розмірі 100780 грн. за невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 року в справі №591/6578/16-а, із якого 58040 грн. стягнути на її користь, а 42740 грн. стягнути до Державного бюджету України. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 382 КАС України передбачено накладення штрафу лише на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. При цьому, зазначеною статтею не передбачено накладення штрафу на суб`єкта владних повноважень - Сумську міську раду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява про встановлення судового контролю є такою, що не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2021 по справі № 591/6578/16-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.05.2021 року