Постанова 4851 № 480/1024/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 р.Справа № 480/1024/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 21.04.21 року по справі № 480/1024/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління державної податкової служби у Сумській області №548-51 від 21 січня 2020 року про сплату податкового боргу в сумі 33999,51 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими. Вказує , що податкова вимога №548-51 від 21.01.2020 року складена відповідачем з порушенням порядку, визначеного Податковим кодексом та за відсутності узгодженого податкового зобов`язання, так як податкові повідомлення-рішення на адресу позивача відповідачем не надсилалися та позивачем не отримувалися. Фактично про існування податкових повідомлень-рішень позивач дізналася та отримала їх копії від відповідача лише 23 квітня 2020 року разом з клопотанням від 21.04.2020 року (як додаток) про залучення доказів у справі №480/1024/20, не погодилася з ними та звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування та з клопотанням визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду про оскарження податкових повідомлень- рішень та про поновлення строку для їх оскарження. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року , ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги . Головне управління державної податкової служби у Сумській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає рішення суду першої інстанції правомірним , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року залишити без змін. Зазначає, що 20.11.2019 р. на підставі Акту від 07.11.2019 року №217/18-28-32-01 контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002063201, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн та №0002073201, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн. У зв`язку із наявністю податкового боргу сформовано податкову вимогу від 20.11.2019 року на суму 33 999, 51 грн. Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням 20.11.2019 року, проте відправлення було повернуто до контролюючого органу 24.12.2019 року у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Вищевказані податкові-повідомлення-рішення оскаржені не були. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана податкова вимога була сформована на узгоджене грошове зобов`язання. Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 06.11.2019 року №408 ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.11.2019 року №217/18-28-32-01 (а. с. 13-14, 15-18). 20.11.2019 року ГУ ДПС у Сумській області складено податкове повідомлення -рішення №0002073201, яким визначено штрафні санкції ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн. 20.11.2019 року ГУ ДПС у Сумській області складено податкове повідомлення -рішення №0002063201, яким визначено штрафні санкції ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн. 21.01.2020 р. ГУ ДПС у Сумській області сформовано податкову вимогу №548-51, згідно змісту якої, станом на 20.01.2020 р. за ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу в розмірі 33999,51 грн., з яких: 33999,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 31). Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що податковий борг набув статусу узгодженого 04.01.2010 року , докази оскарження наведених податкових повідомлень- рішень в адміністративному чи в судовому порядку відсутні , тому відповідачем правомірно була сформована податкова вимога на узгоджене грошове зобов`язання. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктом 14.1.153 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума саме узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку. Абзацом першим п.57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до ч. 4 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з матеріалів справи , що податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 року №0002063201 на суму 17 000,00 гри. та від 20.11.2019 року №0002073201 на суму 17 000, 00 гри., які слугували підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, були оскаржені позивачем до суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 , яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 залишено без змін, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 20.11.2019 № 0002073201 та № 0002063201. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 набрало законної сили, а тому обставини встановлені цим рішенням не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 78 КАС України. Тобто, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла спірна сума недоїмки, є скасованим в межах адміністративного оскарження, що у розумінні п.14.1.154 ст.14 Податкового кодексу України тягне за собою неправомірність виникнення податкового боргу, до структури якого входять платежі за такими рішеннями, тому податкова вимога Головного управління державної податкової служби у Сумській області №548-51 від 21 січня 2020 року про сплату податкового боргу в сумі 33999,51 грн., сформована на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, є протиправною та підлягає скасуванню. В зв`язку чим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції щодо правомірності формування відповідачем оскаржуваної податкової вимоги. Враховуючи вище встановлене колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимоги . Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарги підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналу квитанції № 1 від 13.02.2020р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.8), сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн. При подачі апеляційної скарги, згідно оригіналу квитанції № 0.0.1718418776.1 від 26.05.2020р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.78а), судовий збір в сумі 1261,20 грн. Врахувуючи те, що позов задоволено, вказані суми судових витрат зі сплату судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на користь позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі № 480/1024/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління державної податкової служби у Сумській області №548-51 від 21 січня 2020 року. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 24.05.2021 року