Постанова 4857 № 140/15473/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/15473/21 пров. № А/857/10636/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (суддя Смокович В.І., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту 14.02.2022), в адміністративній справі №140/15473/21 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про стягнення податкового боргу, встановив: У грудні 2021 року позивач ГУ ДПС у Волинській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 134936,83 грн.. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в сумі 134936,83 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає незаконним та необґрунтованим рішення суду першої інстанції через неправильність установлення обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що станом на час подання апеляційної скарги податковий борг є неузгодженим, оскільки податкові повідомлення рішення, а саме: форми Р від 28 січня 2020 року №0001453302, форми ПС від 28 січня 2020 року №0001463302, форми Р від 28 січня 2020 року №0001473302 вважаються неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили у справі №140/4654/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання їх протиправними та скасування. Також судом не взято уваги строки давності стягнення податкового боргу, так як минули встановлені ст.102 ПКУ строки давності. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.02.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вказаного позову відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду із її доводами за їх безпідставністю та необґрунтованістю. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, залишивши без змін оскаржуване рішення суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 року клопотання сторони відповідача - задоволено. Зупинено апеляційне провадження №А/857/10636/22 в цій адміністративній справі №140/15473/21 до набрання законної сили судовим рішенням суду у справі №140/4654/22. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023 року поновлено апеляційне провадження у вказаній справі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 27 лютого 2007 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку ГУ ДПС у Волинській області як платник податків та платник єдиного внеску (а.с. 5-6). Згідно із розрахунком сум податкового боргу, наданого позивачем, за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 134936,83 грн, в тому числі з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 124557,34 грн та військовий збір 10379,49 грн (а.с. 7). Вказані обставини контролюючий орган також підтверджує довідкою про наявність податкового боргу станом на 14 липня 2021 року (а.с. 8) та інтегрованою карткою платника податків за платежами податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (а.с. 17-20). Податковий борг виник: - на підставі податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №0001453302 з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування нараховано податкове зобов`язання на суму 64901,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 16225,48 грн (а.с. 12) (до вказаного податкового повідомлення-рішення нараховано пеню в сумі 43259,91 грн.); - на підставі податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №0001473302 з військового збору нараховано податкове зобов`язання на суму 5415,74 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1353,93 грн (а.с. 16) (до вказаного податкового повідомлення-рішення нараховано пеню в сумі 6609,82 грн.). Також відповідно податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 №001463302 нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн (а.с. 14). Загальна заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету становить 134936,83 грн.. У зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 сум податкових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Волинській області сформовано податкову вимогу форми Ф від 08.10.2020 №2919-13, яку виставлено ФОП ОСОБА_1 про сплату податкового боргу та скеровано на її податкову адресу АДРЕСА_1 (а.с. 9). Проте, вказана вимога про сплату податкового бору виконаною не була, що стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 134936,83 грн, доказів сплати якої відповідач суду не надав, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України). Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Необхідно врахувати, що згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження. За змістом п.56.18. ст.56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України). Судом з`ясовано, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 виник в результаті прийнятих щодо неї податкових повідомлень-рішень від 28.01.2020 №0001453302, №0001463302 та №0001473302 та донарахованої пені. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку, за наслідками розгляду яких Волинський окружний адміністративний суд прийняв 08.11.2022 року рішення у справі №140/4654/22, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі №140/4654/22 залишено без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/109200157). Отже, податкове зобов`язання ФОП ОСОБА_1 згідно прийнятих Головним управлінням ДПС у Волинській області податкових повідомлень-рішень від 28.01.2020 №0001453302, №0001463302, №0001473302 набуло статусу узгодженого, та як наслідок податкового боргу. Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача несплаченого податкового боргу, то предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України. Питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками оскарження в судовому порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення, якими визначені ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання, набули статусу узгодженого податкового боргу. Про наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 134936,83 грн. свідчить розрахунок сум податкового боргу, довідка про наявність боргу по платежах до бюджету та витяг з АІС Податковий блок. Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав. З метою погашення податкового боргу Головне управління ДПС у Волинській області, відповідно до вимог статті 59 ПК України сформувало податкову вимогу №2919-13 від 08.10.2020, яка була надіслана відповідачу (а.с. 9-11). Доказів оскарження даної податкової вимоги або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав. Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З матеріалів справи видно, що податкова вимога №2919-13 від 08.10.2020 направлялась за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 , однак повернута до податкового органу за закінченням терміну зберігання. Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган наділений повноваженням звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктами 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг щодо наявності та розміру якого останнім відповідачем не подано до суду спростувань, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача в дохід держави податкового боргу в розмірі 134936,83 грн.. Твердження апелянта про пропущеним контролюючим органом 1095-денного строку, передбаченою чинним законодавством для стягнення податковою боргу не відповідають фактичним обставинам справи та чинному на час виникнення спірних правовідносин правовому регулюванню. Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Тобто, визначене контролюючим органом грошове зобов`язання в разі його несплати платником податків набуває статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов`язаною зі стягненням такого боргу. Податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №0001453302, №0001463302, №0001473302 були надіслані відповідачу, однак повернуті за закінченням встановленого строку зберігання 06.01.2020 року (копія поштового повідомлення а.с. 99). Відтак, в силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган вправі звернутися до суду з вимогами про стягнення податковою боргу. Водночас контролюючим органом позовну заяву подано до суду 10.12.2021 року, тобто в межах строку, визначеного статтею 102 ПК України. До того ж, згідно із п.52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі карантин неодноразово Урядом продовжувався, який триває і по сьогодні. Отже, перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинено по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року в адміністративній справі №140/15473/21 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький